ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Справа № 902/1583/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицієюна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (головуючий суддя Філіпова Т.Л., судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.)на ухвалуГосподарського суду Вінницької області від 07.12.2015 (суддя Мельник П.А.)у справі№ 902/1583/15 Господарського суду Вінницької області за позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик"доПідприємства "Гассіб" з іноземною інвестицієюпростягнення 112.603.933,55 грн.,за участю представників:позивачаОрендівський В.І.,відповідачаЛісков А.І.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.12.2015 у справі №902/1583/15, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на кошти Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією, що знаходяться на його відкритих рахунках, в межах заявлених вимог в сумі 112.603.933,55 грн.; в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією на рахунках, які будуть відкриті в комерційних банках в будь-якій валюті, відмовлено.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову, а у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що місцевим та апеляційним судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2015 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" до Підприємства з іноземною інвестицією "Гассіб" про стягнення 112.603.933,55 грн. боргу за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.12.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1583/15 з призначенням її до розгляду.

04.12.2015 на адресу Господарського суду Вінницької області від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією, що знаходиться на його відкритих рахунках та на рахунках, які будуть відкриті в комерційних банках в будь-якій валюті, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 112.603.933,55 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 112.603.933,55 грн. за генеральним кредитним договором № 06/12 від 27.02.2012 та кредитними договорами № 06/12-6 від 20.12.2013, № 06/12-7 від 21.08.2014, № 06/12-8 від 21.08.2014.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання зобов'язань за кредитними договорами, порушує їх умови, на чисельні звернення не реагує, погашення за кредитами та сплату відсотків не проводить, не сплачує передбачену договорами комісію.

Відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За загальними правилами особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така ж позиція викладена в п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 (зі змінами та доповненнями).

Як вбачається з оскаржуваних рішень, суди не встановили жодних конкретних обставин (крім несвоєчасності погашення кредитів), з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, а тому дійшли передчасних висновків про наявність підстав для її задоволення.

При цьому суди виходили лише з того, що з моменту укладання кредитного договору відповідачем виконувались зобов'язання лише в частині сплати відсотків за користування коштами, а заявлений до стягнення борг відповідача перед позивачем має значний розмір.

Колегія суддів відзначає, що заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 66 ГПК України: якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею 67 ГПК України, є вичерпним.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Однак суди взагалі не зазначили, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи (передовсім - з матеріалів позовної заяви, змісту долучених до неї кредитних договорів), в т.ч. заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також зазначено апеляційним судом в оскаржуваній постанові, виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором та кредитними договорами забезпечене шляхом укладення з банком договорів іпотеки, за якими в іпотеку банку передана значна кількість нерухомого майна. В той же час суди не надали належної оцінки тому, що вказані обставини, навпаки, свідчать про можливість боржника виконати зобов'язання перед банком, в т.ч. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Всупереч положенням ст.ст. 33, 66 ГПК України ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову достатньо не обґрунтовані.

Крім того ухвала місцевого суду не відповідає вимогам до виконавчого документа, передбаченим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

В резолютивній частині ухвали місцевого суду зазначено лише про "накладення арешту на кошти Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією, що знаходяться на його відкритих рахунках в межах заявлених вимог в сумі 112.603.933,55 грн.", а також про те, що "строк пред'явлення ухвали до виконання - протягом року з дня прийняття.".

В той же час згідно зі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб)), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову підлягають скасуванню, а заява про забезпечення позову в цій частині - залишенню без задоволення. При цьому колегія суддів відзначає, що за умови виникнення відповідних обставин та їх належного підтвердження позивач вправі повторно звернутися до суду з вимогами про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.12.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 902/1583/15 в частині вжиття заходів забезпечення позову скасувати, у цій частині в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницького регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик" на користь Публічного Підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією 2.756,00 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу з зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова