ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 910/13517/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П.- головуючого, Барицької Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представника відповідача Папенка Р.С. дов. № 364/02 від 3 серпня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "КАРРІЄР" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2017 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "КАРРІЄР" до ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ТОВ "КАРРІЄР" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" (далі - відповідач) з позовом стягнення збитків у сумі 1959212 гривень 45 коп.

Позовні вимоги мотивовані нанесенням збитку майну позивача, що знаходилось в орендованих останнім у відповідача приміщеннях.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "КАРРІЄР" залишено без задоволення, рішення Господарського сулу міста Києва віл 20 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "КАРРІЄР" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2017 року, передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій ухилились від призначення судової експертизи, що призвело до неповного дослідження обставин справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 травня 2014 року між ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" (орендодавець) та ТОВ "КАРРІЄР" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 28/12, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування нежитлові приміщення, що визначені у цьому договорі (об'єкт оренди за договором) та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно п 1.2 договору об'єкт оренди розташований за адресою: 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 34, та включає в себе складське приміщення загальною площею 305,0 кв.м. (№ 13) та рампу загальною площею 34,2 кв. м.

У відповідності до п. 5.2 договору строк оренди визначається з моменту підписання акту приймання-передачі в оренду об'єкту, що орендується, і діє по 31 березня 2016 року включно.

Відповідно до акту № 1 приймання-передачі об'єкту в оренду від 1 червня 2014 року ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" передав, а ТОВ "КАРРІЄР" прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, що знаходиться на балансі орендодавця на праві власності, а саме, складське приміщення загальною площею 305,0 кв.м. (№13) та рампу загальною площею 34,2 кв.м., що знаходяться за адресою 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 34.

Згідно з п. 4.1.7 договору орендодавець зобов'язується встановити систему протипожежної сигналізації, яка відповідає в повному обсязі вимогам повноважних державних органів.

У п. 4.2.8 договору сторони домовились, що орендар утримує об'єкт оренди в порядку, передбаченому санітарними і протипожежними вимогами, встановленими актами України, і несе відповідальність за їх дотримання. Орендодавець здійснює експлуатацію централізованих систем протипожежної сигналізації, пожежогасіння за власний рахунок протягом всього строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.2.15 договору ризик загибелі майна орендаря та інших третіх осіб, що знаходяться в приміщеннях об'єкта, що орендується, несуть власники такого майна (орендар чи треті особи), окрім випадків, коли майно було пошкоджене або знищене з вини орендодавця.

22 липня 2015 року у виробничо-складському комплексі ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" за адресою: вул. Червонопрапорна, 34, м. Київ виникла пожежа (акт про пожежу від 22 липня 2015 року).

23 липня 2015 року Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено матеріали за №1201500010007159 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.

Судами встановлено, що відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в місті Києві № 1/64-МГ від 31 липня 2015 року за результатами проведення судової металографічної експертизи на фрагментах мідних електричних провідників (об'єкти № № 1, 2, 3, 4, 5), оплавлення, які відповідають таким, що виникли внаслідок дії токів короткого замикання, - відсутні.

Згідно із висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в місті Києві № 536хс від 10 серпня 2015 року за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів на наданих на дослідження об'єктах сліди паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів не виявлено у межах чутливості використаних методів дослідження.

Технічним висновком № 121 щодо встановлення причини виникнення пожежі, яка сталася 22 липня 2015 року в складській будівлі, що розташована на території ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, від 23 липня 2015 року, складеним Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві, встановлено, що причиною виникнення пожежі внаслідок потрапляння на спалах матеріалів розпечених часток металу, утворених під час механічної обробки металу, приймається як ймовірна. Проте, її підтвердження чи відхилення можливе лише шляхом поетапного обґрунтування чи відхилення всіх інших версій в ході отримання результатів експериментальних досліджень вилучених зразків.

Згідно акту розслідування причин та наслідків пожежі від 16 листопада 2015 року причиною пожежі є привнесення джерела запалювання в горючий матеріал (горюче середовище), розташований в осередку пожежі (в складі №14 біля другої та третьої бетонних плит тильної стіни) з ознаками підготовки події, спрямованими на стійкий розвиток пожежі за рахунок застосування інтенсифікатора горіння - світлих нафтопродуктів (бензину або дизельного палива).

В обгрунтування позовних вимог, ТОВ "КАРРІЄР" надало також висновок № 1-28/06 від 28 червня 2016 року експертного пожежно-технічного дослідження у справі про пожежу у виробничо-складському комплексі ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, складеного Українським центром судових експертиз, відповідно до якого встановлено, що фактична межа вогнестійкості внутрішньої огороджувальної конструкції, яка розділяла складські приміщення № 14 та № 13, не відповідала нормативній межі вогнестійкості для даного виду будівельних конструкцій у будинках ІІІ ступеня вогнестійкості, що стало причиною поширення вогню на складське приміщення № 13, орендоване позивачем. Внутрішня огороджувальна конструкція, яка розділяла складські приміщення № 14 та № 13, та стан складської будівлі відповідача на час виникнення пожежі не відповідали у повній мірі вимогам нормативних документів у сфері пожежної безпеки. Невиконання вимог пожежної безпеки знаходиться у причинному зв'язку з поширенням вогню на складське приміщення № 13, орендоване позивачем.

Крім того, позивач вказав на те, що причиною заподіяння йому збитків є поширення полум'я на інші приміщення, в тому числі й на орендований позивачем склад, яке стало наслідком невиконання відповідачем низки договірних зобов'язань, а саме, відсутність у складському будинку внутрішнього протипожежного водогону, відсутність автоматичного зв'язку з приймально-контрольного приладу системи автоматичної пожежної сигналізації складу з центром приймання тривожних сповіщень пультової організації, об'ємно-планувальне рішення складського будинку, конструктивне рішення перегородки між приміщеннями № 13 та № 14, вказані порушення знаходяться у причинному зв'язку з поширенням вогню на складське приміщення №13, орендоване позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив також про те, що поширення вогню було спричинено численними порушеннями правил протипожежної безпеки, що зафіксовані у приписах Голосіївського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 30 вересня 2013 року та від 31 серпня 2015 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з укладеного сторонами договору, отже, даний спір підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, а посилання на главу 82 Цивільного кодексу України є помилковим.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відповідно до ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Згідно ст. 780 Цивільного кодексу України шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

Відповідно до п. 6. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1417 від 30 грудня 2014 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 5 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - Правила пожежної безпеки) у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.

Згідно із п. 3.22 Правил пожежної безпеки відповідальними особами за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками є власники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

Крім того, ТОВ "КАРРІЄР" посилається на те, що ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" порушено умови п. п. 4.1.7, 4.2.8 договору оренди, а також на те, що позивач не був повідомлений про недоліки об'єкту оренди, як того вимагає ч. 2 ст. 767 Цивільного кодексу України.

Встановлено, що згідно п. п. 4.1.7, 4.2.8 договору оренди відповідач зобов'язувався встановити систему протипожежної сигналізації та здійснювати експлуатацію централізованих систем протипожежної сигналізації, пожежогасіння за власний рахунок протягом всього строку дії цього договору.

Зі змісту п. 2 акту приймання-передачі об'єкта оренди від 1 червня 2014 року об'єкт оренди передавався відповідачем позивачу в задовільному технічному і протипожежному стані.

Також встановлено, що ПАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" встановлена система пожежної сигналізації та її відповідність чинному законодавству України підтверджується доданими до матеріалів справи експертним висновком ГУ МНС України в м. Києві №16/5/4653вх. від 23 серпня 2005 року, експертним висновком ГУ МНС України в м. Києві № 16/1/2770вх. від 22 травня 2007 року, проектно-кошторисною документацією ПП "Рокада" автоматичної установки пожежної сигналізації в офісних та складських приміщеннях відповідача, сертифікатами відповідності компетентних органів України продукції, що була встановлена в офісних та складських приміщеннях відповідача.

Доказів того, що відповідачем не здійснювалася експлуатація централізованих систем протипожежної сигналізації, пожежогасіння сторонами судам не надані, а відповідачем вказаний факт заперечується.

Згідно наданих висновків експертних установ не простежується протиправна поведінка позивача в нанесенні збитків позивачу, натомість надані відповідачем докази свідчать про те, що ним вчинялися дії як щодо встановлення засобів протипожежного захисту, так і щодо усунення наслідків пожежі та встановлення осіб, причетних до її скоєння.

Встановлено, що зі змісту приписів про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, винесених Голосіївським РУ ГУ ДСНС у м. Києві вбачається, що пропонувалося вжити відповідні заходи, а за невиконання вказаних приписів відповідач має бути притягнутий до відповідальності компетентними органами, підтвердження чого матеріали справи не містять та судам не надані.

Судами попередніх інстанцій відхилено доводи позивача щодо того, що його не було повідомлено в порядку ч. 2 ст. 767 Цивільного кодексу України про недоліки об'єкта оренди, що, в свою чергу, стали причиною поширення полум'я та як наслідок завдання позивачу збитків, суд також виходить з того, що відповідно до положень ст. ст. 626 - 628, 638-640 Цивільного кодексу України сторони при укладенні договору дійшли згоди з усіх істотних його умов, а позивач, приймаючи від відповідача об'єкт оренди, погодився з усіма умовами договору та властивостями об'єкта оренди.

У відповідності до вимог ст. ст. 32-34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій надано оцінку Висновку експертного товарознавчого дослідження рухомого майна Київської незалежної судово-експертної установи № 1360 від 28 серпня 2015 року, проведеного на замовлення позивача, яким останній обгрунтовує розмір матеріального збитку, нанесеного майну позивача станом на 22 липня 2015 року може складати 1959212 гривень 45 коп.

Разом з цим, зазначено, що питання про призначення у справі судової експертизи для визначення вартості завданих позивачу збитків учасниками судового процесу не ставилося, а відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; - визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню; - максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності; - за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта); - визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів; - здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб; - у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста; - у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз'яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи; - з'ясувати усі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи.

З урахуванням викладеного наданий позивачем висновок не прийнятий до уваги в якості належного та допустимого доказу, відповідно до норм ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не несе відповідальності за достовірність даних, використаних для складання висновку, не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України).

Докази порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди судам не надані та матеріали справи не містять, а відповідач вказує на відсутність своєї вини у нанесенні позивачу збитків.

Також встановлено, що у провадженні Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції України у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено матеріали за № 1201500010007159 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, по якому проводиться досудове розслідування (листи ГУ МВС України в місті Києві № 55/П-2607 від 29 жовтня 2015 року та № 53/8177 від 6 листопада 2015 року).

Відповідь на судовий запит від 16 серпня 2016 року щодо розслідування вказаного кримінального провадження від Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції України у місті Києві станом на час прийняття рішення у справі не надана.

Судами зазначено також, що згідно ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, розслідування кримінального провадження слідчим органом не свідчить про наявність в діях посадових осіб відповідача вини (умислу чи необережності) при укладенні договору, доки їх вину не буде доведено в судовому порядку.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що ТОВ "КАРРІЄР" не доведено наявності складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, в тому числі, об'єктивної та суб'єктивної сторони спричинених збитків, причинно-наслідкового зв'язку між діями та понесеними позивачем збитками у розмірі 1959212 гривень 45 коп., у зв'язку з чим мотивовано відмовили у задоволенні заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, прийняті за повного встановлення та надання належної правової оцінки усім обставинам справи у сукупності та вірного застосування норм , ст. 11, ч. 2 ст. 22, ст. ст. 610, 611, 614, 623, 767, 780 Цивільного кодексу України, ст. 174, ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Т. Барицька

Л. Іванова