УХВАЛА

11 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1119/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року (головуючий - Беляновський В. В., судді - Богатир К. В., Філінюк І. І.) і рішення Господарського суду Одеської області від 24 червня 2020 року (суддя Шаратов Ю. А) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 396 589,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року і рішення Господарського суду Одеської області від 24 червня 2020 року у справі № 916/1119/20.

За наслідками перевірки матеріалів касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1119/20, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Оскільки ціна позову становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 135 000,00 грн станом на 2021 рік, у якому подано касаційну скаргу), то у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа підлягає касаційному оскарженню лише у разі наявності виключень, передбачених Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України щодо обґрунтування підстав для зменшення суми штрафу.

При цьому скаржник наводить постанову Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 910/143/19 у розріз з якою, на його думку, прийнято оскаржене судове рішення. Проте, зроблені Судом у цій справі висновки щодо застосування статтей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України є універсальними і мають застосовуватись з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд зазначає, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

У подібних правовідносинах заявникам слід враховувати, що Верховний Суд є судом права і використання ним оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя з огляду на високий статус касаційного суду.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Таким чином, передбачений процесуальним законом перелік судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Таким чином, оскільки доводи скаржника щодо наявності передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року і рішення Господарського суду Одеської області від 24 червня 2020 року у справі № 916/1119/20 є необґрунтованими, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року і рішення Господарського суду Одеської області від 24 червня 2020 року у справі № 916/1119/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. Г. Суховий