До складу спадкового майна входить лише призначена сума страхових виплат. Якщо спадкодавець не оскаржував незаконне припинення нарахування соцвиплат за життя, спадкоємець прав на такі вже не набуває. (ВС КЦС, справа № 641/1368/19 від 27.01.2023 р.)

Фабула судового акту: Спадкоємиця-донька звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - Управління) про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом. Обґрунтовувала тим, що її мати перебувала на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та отримувала страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника. З 01 березня 2016 року Управління зупинило виплату матері страхових виплат.

Коли у зв`язку зі смертю матері відкрилась спадщина, донька звернула увагу на неотримання нею за життя щомісячних страхових виплат. Вказані дії відповідача щодо припинення нарахування вона вважала незаконними, оскільки були відсутні правові підстави для зупинення нарахування - тому просила суд визнати протиправними такі дії та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері на заборгованість зі страхових виплат.

Якщо суд першої інстанції задовольнив її позов - то апеляція скасувала рішення, пояснюючи тим, що спадкодавиця за життя не оскаржувала дії відповідача, не виявила інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми. Отже, такі не можуть входити до складу спадщини. Донька подала касаційну скаргу пояснюючи, що мати була прикута до ліжка - їй було не до оскарження.

Проте ВС КЦС від практики своєї не відступився (хоча теж питання - чи справедливо закривати очі на незаконні припинення нарахування страхових виплат) і відмовив спадкоємиці у спадкуванні таких. Пояснив наступним:

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд зазначає, що ст. 1227 ЦК України регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, ця стаття стосується тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно зі ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19), від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19), від 22 липня 2021 року у справі № 243/8565/20 (провадження № 61-6078св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 243/9613/19 (провадження № 61-7355св20), від 30 червня 2021 року у справі № 243/9618/19 (провадження № 61-5556св20).

Отже, у цій справі: З 01 березня 2016 року Фонд припинив здійснювати страхові виплати. Отже, з 01 березня 2016 року страхові виплати спадкодавиці не призначались і не перераховувалися. Матеріали справи не містили належних та допустимих доказів того, що спадкодавиця, починаючи з 01 березня 2016 року і до дня своєї смерті, у встановленому законом порядку оскаржувала дії Управління щодо припинення нарахування їй щомісячних страхових виплат, що за життя вона виявляла інтерес та волю на те, щоб відновити нарахування цих виплат.

Отже - на думку ВС - позивачка, як спадкоємиця, не має права на страхові виплати, що за життя спадкодавиці їй не нараховано і на які за її життя право було припинено. Тому рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального права з урахуванням встановлених обставин у справі.

«Правові висновки, викладені у вказаних заявницею у касаційній скарзі постановах, згідно з якими до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, неодноразово підтримані Верховним Судом, практика розгляду подібних спорів є усталеною. Заявниця не навела обґрунтованих мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні» - вказав Суд.

Аналізуйте судовий акт: Спадкоємці можуть успадковувати право на отримання призначених, але не нарахованих спадкодавцю страхових виплат, навіть якщо ним не оскаржувалося безпідставне їх припинення (ВС ОП КЦС 243/13575/19 від 14.02.2022 р. ВІДСТУП від ПП);

Спадкування та процесуальне правонаступництво у правовідносинах щодо стягнення неустойки допускається, навіть якщо рішення суду про її присудження не набрало законної сили за життя спадкодавця (ВС КГС № 910/1041/15-г від 25.10.2021 р.);

Наявність у особи права на отримання соціальної допомоги на інших підставах (ніж ті, на яких вона отримувала) свідчить про порушення нею порядку оформлення документів, а не про шахрайство (ВС ККС справа № 672/271/17 від 07.12.2020 р.);

В умовах війни зменшення розмірів державних соц.стандартів та гарантій (зокрема, щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни) - є допустимим і не може розцінюватися, як звуження права на соціальний захист (ВС КАС, справа №580/2869/22 від 16.11.2022 р.).

Постанова

Іменем України

27 січня 2023 року

м. Київ

справа № 641/1368/19

провадження № 61-14967св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області(далі - Управління) про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом.

Позов обгрунтовано тим, що її мати ОСОБА_2 з 26 листопада 2014 року перебувала на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та отримувала страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника у Відділі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків України в м. Харкові з 01 жовтня 2014 року до 29 лютого 2016 року.

З 01 березня 2016 року Управління зупинило виплату ОСОБА_2 страхових виплат.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відкрилась спадщина, у тому числі на неотримані нею за життя щомісячні страхові виплати.

Вона як спадкоємиця першої черги звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої відкрита спадкова справа.

На запит нотаріуса відповідач надав інформацію, що страхові виплати ОСОБА_2 не призначались і не перераховувалися.

Вказані дії відповідача є незаконними, оскільки були відсутні правові підстави для зупинення нарахування соціальних виплат ОСОБА_2 , починаючи з 01 березня 2016 року.

Просила суд визнати протиправними дії Управління щодо припинення з 01 березня 2016 року виплати страхових виплат ОСОБА_2 у зв`язку з втратою годувальника та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на заборгованість зі страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника за період з 01 березня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 82 690,00 грн, зобов`язати Управління виплатити ОСОБА_1 заборгованість, що виникла зі страхових виплат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління щодо припинення з 01 березня 2016 року страхових виплат ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на заборгованість зі страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника за період з 01 березня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 82 690,00 грн та зобов`язано Управління виплатити ОСОБА_1 заборгованість, що виникла зі страхових виплат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Управлінням неправомірно припинено страхові виплати ОСОБА_2 , рішення про зупинення страхових виплат та повідомлень про це відповідач не надала.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу Управління задоволено.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Управління про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що припинення нарахування Управлінням страхових виплат ОСОБА_2 здійснено з 01 березня 2016 року на підставі постанови Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) від 15 березня 2016 року, тобто за життя ОСОБА_2 . Вона не оскаржила дії відповідача, не виявила інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми. Отже, указані суми їй за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 . Відповідно до цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату, згідно зі статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто через два з половиною роки від дати прийняття Фондом рішення про припинення виплати щомісячної грошової суми з втрати годувальника. Отже, ОСОБА_1 як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця їй не було нараховано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «;Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Та обставина, що ОСОБА_2 не оскаржила незаконні дії відповідача щодо припинення здійснення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника з 01 березня 2016 року, не позбавила її права на ці виплати, які гарантовані державою.

Постанова Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц, на яку посилався суд апеляційної інстанції, містить правовий висновок, відповідно до якого непідтвердження за життя особою місця фактичного проживання, не є підставою для ненарахування чи невиплати страхових виплат.

Рішення про припинення здійснення виплат Фондом не було доведено до відома ОСОБА_2 , яка з квітня 2016 року за станом здоров`я була прикута до ліжка та потребувала постійного догляду.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц та від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Управління заперечує проти доводів ОСОБА_1 , просить касайну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що практика розгляду подібних спорів є усталеною, та, крім наведених апеляційним судом постанов Верховного Суду, також підтверджується постановами цього ж суду від 30 червня 2021 року у справі № 243/9618/19 (провадження № 61-5556св20), від 22 липня 2021 року у справі № 243/8565/20 (провадження № 61-6078св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 243/9613/19 (провадження № 61-7355св20).

Оспорювані грошові виплати є щомісячними, тому про порушення своїх прав ОСОБА_2 могла дізнатись у 2016 році.

Враховуючи стан здоров`я, ОСОБА_2 могла скористатись правом на звернення до Управління через свою дочку, уповноваживши її на вчинення відповідних дій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 26 листопада 2014 року ОСОБА_2 перебувала у Відділі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків України в м. Харкові на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, отримувала страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 жовтня 2018 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 та у передбачений статтею 1270 ЦК України строк звернулась із заявою про прийняття спадщини.

09 жовтня 2018 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Івакіна Т. В. завела спадкову справу № 36/2018.

Встановлено та не заперечується сторонами у справі, що з 01 березня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 страхові виплати не отримувала.

Постановою Фонду від 15 березня 2016 року припинено виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової суми в розмірі 1 586,93 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд зазначає, що стаття 1227 ЦК України регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, ця стаття стосується тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно зі статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19), від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19), від 22 липня 2021 року у справі № 243/8565/20 (провадження № 61-6078св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 243/9613/19 (провадження № 61-7355св20), від 30 червня 2021 року у справі № 243/9618/19 (провадження № 61-5556св20).

За змістом частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 , у строк, визначений статтею 1270 ЦК України, звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, перебувала на обліку та отримувала страхові виплати з 01 травня 2014 року до 29 лютого 2016 року.

З 01 березня 2016 року Фонд припинив здійснювати ОСОБА_2 страхові виплати на підставі листа Мінсоцполітики від 16 лютого 2016 року № 672/0/10-16/081. Заборгованість зі страхових виплат перед ОСОБА_2 у Фонду відсутня, оскільки усі призначені страхові виплати зараховані на її картковий рахунок (а. с. 68).

Отже, з 01 березня 2016 року страхові виплати ОСОБА_2 не призначались і не перераховувалися.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 , починаючи з 01 березня 2016 року і до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленому законом порядку оскаржувала дії Управління щодо припинення нарахування їй щомісячних страхових виплат, що за життя вона виявляла інтерес та волю на те, щоб відновити нарахування цих виплат.

Отже, позивачка, як спадкоємиця ОСОБА_2 , не має права на страхові виплати, що за життя спадкодавиці їй не нараховано і на які за її життя право було припинено. Тому рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального права з урахуванням встановлених обставин у справі.

Аргументи заявниці, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «;Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», є необґрунтованими, оскільки за життя ОСОБА_2 виплата страхових виплат була припинена, вимоги вказаних законів на спірні правовідносини у цій справі не поширюються.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, не дають підстав уважати неправильним застосування судом норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належать до компетенції суду касаційноїінстанції.

Необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц та від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Правові висновки, викладені у вказаних заявницею у касаційній скарзі постановах, згідно з якими до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, неодноразово підтримані Верховним Судом, практика розгляду подібних спорів є усталеною. Заявниця не навела обґрунтованих мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко