При звільненні з військової служби, військовослужбовці залишаються на обліку осіб що потребують поліпшення житлових умов у в/ч до одержання такого житла або грошової компенсації (ВС КАС №240/35627/21 від 01.02.2024 р.)

Фабула судового акту: Військовослужбовець з 2009 року перебував на обліку осіб що потребують поліпшення житлових умов, а з 2019 року - став на першочерговий облік для отримання житла. При звільненні його у запас, його вислуга років складала більше 28 років. В наказі про звільнення було вказано, що на обліку він продовжує перебувати, проте згодом, звернувшись за довідкою до своєї в/ч, він вияснив що знятий з такого обліку (як першочергового, так і звичайного). Поновити себе на обліку він не зміг, бо в/ч відмовила за відсутністю правових підстав для поновлення його на квартирному обліку, оскільки він не відноситься до осіб, що залишаються на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, перелік яких визначений пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Військовослужбовець подав позов де просив зобовʼязати в/ч поновити його на житловому обліку. В процесі вияснилось, що з обліку його зняли на підставі його рапорту. Сам же позивач, на стадії апеляційного розгляду заперечував подання ним такого рапорту. Однак суд першої, як і апеляційної його доводи не прийняв - і відмовив у задоволенні позову.

ВС розглядаючи цю справу, зазначив: За умовами абзацу 1 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011) (у редакції закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 пункту 1 статті 12 Закону №2011).

Абзацом 1 пункту 9 ст.12 Закону №2011 установлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, у цій справі: Підставою для зняття військового з квартирного обліку став, зокрема, його рапорт. Ураховуючи те, що відсутність запитуваного судом рапорту унеможливило правильно встановити його зміст та причини, за яких позивач порушував питання зняття його з квартирного обліку за власною ініціативою, Верховний Суд визнав передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на такий доказ.

Разом із тим, приписи абзацу 4 частини першої статті 12 Закону №2011 містять застереження щодо разового забезпечення житлом військовослужбовця, який має вислугу на військовій службі 20 років і більше протягом усього часу проходження ним військової служби, за умови, що ним також не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Положення цієї норми також кореспондуються з абзацом 1 пункту 9 ст.12 Закону №2011, яким установлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. Аналогічні умови закріплені в пункті 3 Порядку №1081.

Отже, вирішальним у такій категорії справ є установлення факту забезпечення військовослужбовця житлом/поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба у наданні йому житла. Проте ці обставини суди у цій справі не встановлювали, як і не дослідили розбіжності в наказах в/ч. Отже ВС направив справу на новий розгляд.

Аналізуйте судовий акт: Щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби (ВП ВС 825/997/17 від 10.11.2021 р.);

У випадку вчинення військовослужбовцем ДТП, навіть під час виконання своїх службових обов’язків, шкода в порядку регресу стягується в суді цивільної юрисдикції (ВС КЦС, справа №688/1852/21 від 21.12.2022 р.);

Встановлення факту загибелі військовослужбовця внаслідок збройної агресії російської федерації - нарешті можливе у судовому порядку (ОП ВС КЦС, справа №490/6057/19-ц від 05.12.2022 р. ВІДСТУП від ПП);

Право на одноразову грошову допомогу членам сімей військовослужбовців, не підтвердити через встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу, бо такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (ВС КЦС, справа №290/289/22-ц від 22.03.2023 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 240/35627/21

адміністративне провадження № К/990/14258/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Прокопенка О.Б., Радишевської О.Р.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року (головуючий суддя - Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді - Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії відповідача, що полягають у прийнятті ним рішення про зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов; скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 15 травня 2020 року №10. в частині зняття його з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 травня 2020 року №107 «Про оголошення рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , прийнятого протоколом від 15 травня 2020 року №10»; зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити його на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, в загальній черзі з 30 квітня 2009 року та в першочерговій черзі з 27 вересня 2019 року.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що під час проходження військової служби його було зараховано на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Надалі, за наказом від 27 квітня 2020 року №85 ОСОБА_1 звільнено зі служби у квітні 2020 року і на час звільнення, позивач продовжував перебувати як на квартирному обліку у відповідача, так і на першочерговому квартирному обліку. У березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою надати довідку (інформацію) щодо перебування його на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 . Однак листом від 22 жовтня 2021 року №1722 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про те, що з 15 травня 2020 року його знято з такого обліку, зокрема, у зв`язку зі звільненням з лав Збройних Сил України, що, підтверджується довідкою від 22 жовтня 2021 року № 1721, витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 15 травня 2020 року №10 та витягом з наказу від 27 травня 2020 року №107, доданих до цього листа. Посилаючись на відмову відповідача поновити його у черзі осіб, які перебувають на обліку, як такі, що потребують поліпшення житлових умов, просив суд задовольнити позов.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

2. Позивач проходив військову службу та перебував на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.

2.1. Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27 вересня 2019 року №7, позивача зі складом сім`ї - одна особа, зараховано на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, як такого, що набув права (має календарну вислугу понад 20 років), а саме: з 30 квітня 2009 року включено до книги обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання; зараховано до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 27 вересня 2019 року; включено до списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, на підставі вимог розділу IV та пункту 1 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, введеної в дію наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380, постанови від 03 серпня 2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», пункту 5 частини першої статті 34 та статті 45 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК).

3. Відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» на підставі протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27 вересня 2019 року №7 та з метою організації роботи щодо соціального забезпечення військовослужбовців та членів їхніх сімей, командиром військової частини НОМЕР_1 11 жовтня 2019 року видано відповідний наказ №242 про зарахування майора ОСОБА_1 на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання на умовах, визначених протоколом засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27 вересня 2019 року №7.

4. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 22 квітня 2020 року №112 майора ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

5. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 квітня 2020 року №82, з 27 квітня 2020 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років на час звільнення становить: 28 років 08 місяців 20 днів, пільгова 2 роки 10 місяців 08 днів, загальна 31 рік 06 місяців 28 днів.

5.1. У наказі від 27 квітня 2020 року №82 також зазначено, що позивач забезпечений службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України, на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 перебуває, зокрема: на загальному квартирному обліку з 30 квітня 2009 року, на першочерговому квартирному обліку з 27 вересня 2019 року.

6. Згідно з витягом із протоколу №10, 15 травня 2020 року відбулося засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , на якому заступник голови житлової комісії довів до відома присутніх про надходження рапорту майора ОСОБА_1 з проханням зняти його з квартирного обліку у зв`язку з звільненням з лав Збройних Сил України.

7. За результатами розгляду указаного рапорту позивача, на цьому засіданні було прийняте рішення про зняття майора ОСОБА_1 зі складом сім`ї 1 (одна) особа, з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 , на якому він перебував в загальній черзі з 30 квітня 2009 року та у списках на першочергове забезпечення житлом з 27 вересня 2019 року; виключено позивача із книги обліку осіб, які перебувають у черзі на поліпшення умов (одержання житла для постійного проживання) та зі списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

8. Відповідно до рапорту, пункту 10 розділу VІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та статті 40 ЖК України, наказом від 27 травня 2020 року №107 «Про оголошення рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 прийнятого протоколом від 27 травня 2020 року №10» знято майора ОСОБА_1 з складом сім`ї 1 (одна) особа, з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 , на якому він перебував у загальній черзі з 30 квітня 2009 року та у списках на першочергове забезпечення житлових з 27 вересня 2019 року; виключено його з книги обліку осіб, які перебувають у черзі на поліпшення умов (одержання житла для постійного проживання) та зі списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

9. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом щодо надання йому інформації про перебування його на квартирному обліку.

10. Листом від 22 жовтня 2021 року №1722 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для поновлення його на квартирному обліку, оскільки він не відноситься до осіб, що залишаються на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, перелік яких визначений пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

11. Предметом спору у цій справі є протиправність дій відповідача щодо прийняття рішення про зняття позивача з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку зі звільненням з лав Збройних Сил України.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

12. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, у позові відмовлено.

13. Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку став його рапорт про зняття з квартирної черги, за результатами розгляду якого і було прийнято відповідне рішення. За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

14. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.

15. Заявник зазначив, що вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми ЖК України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. Крім того ЖК України взагалі не існує.

16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 указав, що судами взято до уваги неіснуючий доказ, оскільки рапорт про зняття його з квартирного обліку він не подавав і відповідач не надав такий документ на вимогу суду. Проте навіть у випадку існування такого рапорту, у військової частини НОМЕР_1 не було правових підстав виключити його із книги обліку осіб, які перебувають у черзі на поліпшення умов (одержання житла для постійного проживання), та зі списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень), так як він на момент звільнення мав вислугу більше 20 років.

17. Суди застосували положення абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №№359/2295/17, 683/2271/18, 359/5527/19, 638/5769/18 та 748/303/20, обставини яких, позивач визначив, як подібні до спірних правовідносин.

18. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2023 року відведено раніше визначену колегію суддів від розгляду справи №240/35627/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме: без врахування спеціалізації.

19. Ураховуючи те, що приписами статті 30 КАС України заборонено спори щодо підсудності, матеріали касаційної скарги у справі №240/35627/21 прийнято до розгляду колегією суддів, які входять до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Підставою відкриття касаційного провадження є перевірка відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій на предмет урахування ними висновків Верховного Суду, сформованих у справах №№359/2295/17, 683/2271/18, 359/5527/19, 638/5769/18 та 748/303/20 щодо застосування положень абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у подібних правовідносинах, за обставин, установлених судами у цій справі.

21. Ухвалу Верховного Суду від 17 травня 2023 року направлено сторонам, проте відзив на касаційну скаргу від військової частини НОМЕР_1 не надійшов.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

22. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

24. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

25. За умовами абзацу 1 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ (у редакції закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

25.1. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ).

25.2. Абзацом 1 пункту 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

26. На виконання приписів статті 12 Закону №2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, , у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

27. Пунктом 3 Порядку №1081 установлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання . Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

28. Питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (пункт 6 Порядку №1081).

29. Військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла (пункт 29 Порядку №1081).

30. Пунктом 30 Порядку №1081 визначені випадки, за яких військовослужбовці знімаються з обліку, а саме:

- поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

- засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

- звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

-в інших випадках, передбачених законодавством.

31. Також наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).

31.1. Цією Інструкцією визначено зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

32. Пунктом 1 розділу ІІ «Організація роботи житлових комісій військових частин» Інструкції №380 передбачено, що для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).

32.1. Основними завданнями житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій), зокрема, є: прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань (пункт 5 розділу ІІ «Організація роботи житлових комісій військових частин» Інструкції №380).

32.2. За правилами пункту 8 розділу ІV «Надання службових жилих приміщень» Інструкції №380 військовослужбовці, які прибули до нового місця служби та забезпечені в іншій місцевості постійним житлом за рахунок Міноборони, де залишилися проживати члени їх сімей, можуть бути забезпечені житловою площею у гуртожитку або отримувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за новим місцем проходження військової служби у разі, якщо вони не мають житла для постійного проживання у цьому населеному пункті. Такі військовослужбовці забезпечуються жилою площею у гуртожитку або отримують компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення на одну особу.

33. Питання, що виникають під час обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, урегульовані розділом VІ Інструкції №380.

33.1. Пунктом 1 розділу VІ Інструкції №380 передбачено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

33.2. На облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які: забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони; мають житлову площу на праві власності, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом, крім випадків забезпечення житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,- із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій; в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 7 розділу VІ Інструкції №380).

34. За умовами абзацу 4 пункту 16 розділу VІ Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей, виключені з обліку, мають право повторно протягом року подати командиру військової частини рапорт та документи, визначені Порядком забезпечення житловими приміщеннями, для зарахування на облік в порядку, визначеному цією Інструкцією, із збереженням попереднього часу перебування на обліку.

35. Зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 21 розділу VІ Інструкції №380).

36. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Позиція Верховного Суду

37. Питанням, що належить вирішити в межах розгляду цієї справи судом касаційної інстанції є: правильність застосування приписів застосування судом апеляційної інстанції приписів абзацу 4 частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ відповідно до висновків Верховного Суду, сформованих у наведених заявником у касаційній скарзі прикладах справ.

38. Відповідаючи на визначене питання, Верховний Суд зазначає таке.

39. Аналізуючи зміст наведених позивачем прикладів постанов Верховного Суду, ухвалених у справах №№359/2295/17, 683/2271/18, 359/5527/19 та 638/5769/18 на предмет застосування сформованих у цих справах висновків Верховного Суду до спірних правовідносин, Судом установлено, що обставини указаних справ та нормативно-правове регулювання у цих спорах є відмінними від обставин цієї справи.

39.1. Так, у справі №359/2295/17 мало місце звільнення військовослужбовця та зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку у період дії інших нормативно-правових актів і висновок щодо застосування положень абзацу 4 частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ сформовано у взаємозв`язку з положеннями Порядку №1081 та Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, норми якої втратили чинність з 16 жовтня 2018 року на підставі наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380.

39.2. Що стосується висновків Верховного Суду, сформованих у справах №№683/2271/18, 359/5527/19 та 638/5769/18, то ці висновки сформовано у період дії Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, яка також втратила чинність з 16 жовтня 2018 року. Отже правовідносини у зазначених прикладах справ не є релевантними до спірних правовідносин.

40. Водночас у справі №748/303/20 Верховний Суд сформував висновок щодо застосування положень абзацу 4 частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ та Порядку №1081, виходячи з того, що позивач є ветераном війни та учасником бойових дій, перебував у черзі на квартирний облік для отримання житлової площі зі складом сім`ї 4 особи, був з 2015 року включений до списку військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій і на момент звільнення із військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; мав вислугу років у Збройних Силах України понад 20 років, тому підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, не настали.

40.1. Також у справі №748/303/20 Верховний Суд, серед іншого, зауважив, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

41. Натомість у цій справі, підставою для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку став, зокрема, його рапорт. Отож рішення військової частини НОМЕР_1 , що є предметом спору у цій справі, прийнято саме за результатами розгляду рапорту позивача.

41.1. Так, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції позивач не заперечував проти існування такого документу, проте в апеляційній скарзі вже наполягав на його відсутності. Однак, надалі, як в апеляційній так і у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що навіть за умови наявності такого доказу, відповідач не мав правових підстав зняти його з квартирного обліку.

42. Судом першої інстанції витребовувалася копія рапорту позивача про зняття з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з лав ЗСУ, однак на вимогу суду вказаний документ додано не було, оскільки цей рапорт було вшито до житлової справи позивача, матеріали якої він отримав. На підтвердження цих обставин, відповідач надав копії записів у Журналі вхідних внутрішніх документів військової частини НОМЕР_1 (№ запису 463) та у книзі обліку облікових справ військовослужбовців (№ запису 10).

43. Ураховуючи те, що відсутність запитуваного судом рапорту унеможливило правильно встановити його зміст та причини, за яких позивач порушував питання зняття його з квартирного обліку за власною ініціативою, Верховний Суд уважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на такий доказ.

44. Проте приписи абзацу 4 частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ містять застереження щодо разового забезпечення житлом військовослужбовця, який має вислугу на військовій службі 20 років і більше протягом усього часу проходження ним військової служби, за умови, що ним також не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

44.1. Положення цієї норми також кореспондуються з абзацом 1 пункту 9 Закону №2011-ХІІ, яким установлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. Аналогічні умови закріплені в пункті 3 Порядку №1081.

45. Отже, вирішальним у такій категорії справ є установлення факту забезпечення військовослужбовця житлом/поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба у наданні йому житла. Проте ці обставини суди у цій справі не встановлювали.

46. Так, у матеріалах справи міститься витяг з наказу від 27 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби. В цьому ж наказі, зокрема, указано, що він забезпечений житлом за рахунок Міністерства оборони за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18). Ця ж адреса указана у довідці про перевірку житлових умов від 26 вересня 2019 року №205, в якій також зазначено, що за цією адресою проживає сім`я, яка займає площу 56 кв і потребує поліпшення житлових умов. Проте надалі у довідці від 23 жовтня 2021 року №1721 уже указано, що ОСОБА_1 житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався. У судових рішеннях відсутня правова оцінка щодо цих документів і ці розбіжності суди не перевіряли.

47. За правилами частини другої статті 77 КАС України доказування правових підстав для рішення (тобто його правомірності) покладено на суб`єкт владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

48. Водночас, вирішуючи цей спір суди виходили саме з оцінки доказів, наданих відповідачем на підтвердження правомірності, прийнятого ним рішення, проте належної правової оцінки іншим доказам у справі судами не надано, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості оскаржених рішень суб`єкта владних повановажень.

49. Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України установлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

50. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Під час нового розгляду судам необхідно з`ясувати чи був позивач забезпечений житлом/поліпшення житлових умов на час звільнення його з військової служби та чи звертався він протягом року після виключення його з квартирного обліку до відповідача із рапортом для зарахування на такий облік повторно, як це передбачено абзацом 4 пункту 16 розділу VІ Інструкції №380.

VІI. Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року скасувати, а справу №240/35627/21 направити до Житомирського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.Б. Прокопенко

О.Р. Радишевська