Наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за односторонньою заявою іншої сторони, навіть за наявності спору в суді щодо такої заборгованості. (ВС КГС справа № 911/618/20 від 08.07.2021 р.)

Фабула судового акту: У цьому рішенні, ВС КГС нагадав про правила зарахування зустрічних однорідних вимог, а також, визначив, яким чином повинна перевірятися така обов’язкова ознака дійсності зарахування як безспірність вимог. Враховуючи складність та пов’язаність справи із іншою, а також передачу права вимоги, яке потім новим кредитором було зараховане в рахунок непогашених зобов’язань перед боржником - ВС КГС поетапно виклав основні акценти, на які мав би звернути увагу суд при розгляді питання дійсності зарахування зустрічних однорідних вимог.

Поклажодавець зерна (тобто власник зерна), уклав із зберігачем договір, за яким зберігач зобов’язувався надавати послуги зберігання та супутні - обробки, сушіння тощо - такого зерна. Договором було встановлено, що за послуги поклажодавець перераховує передоплату, а потім сплачує на підставі виставлених зберігачем рахунків. До того ж, в договорі містився додаток із встановленими тарифами зберігача. Договором було передбачено право зернового складу не відпускати поклажодавцеві зерно до проведення розрахунків за цим договором в повному обсязі.

Після здійснення часткової передоплати, прийняття зерна на зберігання, здійснення його обробки зберігач частково відвантажував (повертав) зерно на вимогу поклажодавця.

Згодом, цьому поклажодавцю - інша компанія, що також зберігала зерно у того ж зберігача (поклажодавець 2) передала право вимоги на повернення передоплати у цього зберігача. Поклажодавець, приймаючи це право вимоги, подав заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог до зберігача та - заодно - вимогу про повернення зерна, що залишилося у зберігача. Таким чином, поклажодавець вважав послуги зберігача повністю оплаченими, а свою заборгованість погашеною - тому правомірно очікував на повернення свого зерна.

Зберігач же - не погодився із безспірністю зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою поклажодавця (оскільки на той момент зберігач мав претензії до поклажодавця 2 через нанесення зберігачу збитків, внаслідок відвантаження на склад зерна неналежної якості). Отже, оскільки борг на думку зберігача не міг бути зарахований за такою заявою - зберігач вважав його не погашеним та віддавати зерно, що залишилось не погодився, користуючись правом притримання такого до повної оплати.

Отже, поклажодавець вимушений був звернутися з позовом до зберігача про зобов`язання повернути 135,348 тон зерна кукурудзи із зберігання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того у позивача (поклажодавця) не настало обов`язку з оплати послуг внаслідок не виставлення відповідачем (зберігачем) рахунків на їх оплату, а тому і не виникає право на притримання зерна згідно з укладеним сторонами договором - отже зерно підлягає поверненню. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, оскільки виходив з того, що рахунок-фактура за не є первинним документом, а носить інформаційний характер - тому ненадання рахунку-фактури - не є простроченням відповідача і не звільняє поклажодавця (позивача) від обов'язку оплатити надані послуги. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги, які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги не є безспірними - тому зарахування зустрічних позовних вимог за заявою позивача не відбулося. Отже у позивача існує не погашена заборгованість перед відповідачем. Позивач подав касаційну скаргу.

ВС КГС, частково задовольняючи касаційну скаргу поклажодавця, рішення суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до апеляції. Рішення обґрунтував наступним:

Основні питання справи наступні: чи є підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання повернути 135,348 тон зерна кукурудзи та чи наявні права на притримання зерна, у зв`язку з неоплатою наданих послуг. І в першу чергу, необхідно розібратися - чи наявна така неоплата, або ж зарахування дійсно відбулося, тому боргу не має.

Так, згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): - бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); -строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

А також - вимоги мають бути безспірними.Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції (зокрема у справі ВС КГС від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18).

Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.Наявність заперечень однієї сторонищодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимогза заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заявипро зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Отже у цій справі: У справі, за якою зберігач мав непогашену заборгованість поклажодавцю 2 (який потім передав право вимоги щодо сплати цієї заборгованості позивачу) - зберігач так і не зміг довести своїх збитків і вимог до поклажодавця 2. У тій справі, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду позов поклажодавця 2 про стягнення попередньої оплати задоволено, а зустрічний позов зберігача - ні. Ці рішення не розглядались у касаційній інстанції, оскільки зберігачу відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції - який вважав, що зарахування не відбулося, оскільки вимоги не є безспірними - не дослідив та не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам та аргументам сторін з урахуванням наведених вище норм права та практики Верховного Суду. А відтак, не надав оцінки та не встановив наявність/відсутність заборгованості та наявність/відсутність підстав для притримання переданого на зберігання зерна, та як наслідок наявність/відсутність підстав для відмови позивачу у поверненні зерна кукурудзи із зберігання.

Аналізуйте судовий акт: Утримання банком комісії при здійсненні зарахування заборгованості на картковий рахунок стягувача є питанням договірних відносин між самим стягувачем та установою банку і не входить до компетенції державного виконавця (справа №583/2119/19);

Зарахування зустрічних вимог в різних валютах є незаконним, оскільки не відповідає критерію однорідності (ВС/КГС у справі № 914/108/16 від 19.12.2019);

Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення (ВС КЦС справа №761/33621/18 від 08.09.2021 р.);

Якщо зобов`язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах, такі вимоги не можна вважати однорідними, тому їх зарахування не відповідає закону (ВС/КГС, № 914/109/16, 22.01.20)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/618/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участюсекретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників:

позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Регіон Борзна" (далі - ТОВ "Агро - Регіон Борзна", позивач, скаржник) - Третяк О.С. (адвокат),

відповідача- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заворичі" (далі - СТОВ "Заворичі", відповідач) - Ковальчук А.С. (адвокат),

розглянув касаційну скаргуТОВ "Агро - Регіон Борзна"

на постановуПівнічного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (головуючий - суддя Тищенко А.І., судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.)

у справі№ 911/618/20

за позовомТОВ "Агро - Регіон Борзна"

до СТОВ "Заворичі"

прозобов`язання повернути 135, 348 тон зерна кукурудзи із зберігання.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Агро-Регіон Борзна" звернулося з позовом до СТОВ "Заворичі" про зобов`язання повернути 135,348 тон зерна кукурудзи із зберігання.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем за договором зберігання зобов`язань щодо повернення позивачу на вимогу останнього зерна кукурудзи.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2020 (суддя Бабкіна В.М.): позовні вимоги задоволено повністю; зобов`язано СТОВ "Заворичі" повернути ТОВ "Агро - Регіон Борзна" зерна кукурудзи із зберігання; стягнуто судовий збір.

2.2. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що:

- право відповідача не відвантажувати позивачеві передане останнім на зберігання зерно кукурудзи умовами договору поставлене у безпосередню залежність від несвоєчасного розрахунку за надані послуги. Між тим, строк оплати умовами пункту 4.1 договору поставлено в залежність від надання відповідачем позивачеві рахунків. Тому, з огляду на ненастання у позивача обов`язку з оплати послуг внаслідок не виставлення відповідачем рахунків на їх оплату, в останнього не виникає право на притримання зерна згідно з укладеним сторонами договором;

- обов`язок поклажодавця провести оплату за послуги надані зерновим складом виникає відповідно до виставлених рахунків зернового складу. З положень договору зберігання слідує, що у зернового складу є обов`язок надати поклажедавцеві рахунки для оплати та, відповідно, такі рахунки є підставою для оплати, а строк оплати починається обраховуватися з дати отримання таких рахунків;

- відповідач рахунків на оплату фактично наданих поклажодавцеві послуг не надавав; - частина майна, а саме - 135,348 т зерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006, переданого позивачем на зберігання відповідачу за договором складського зберігання, залишилася неповернутою (3136,708 тон (після обробки) - 2886,200 т (відвантажено в період з 17.10.2019 по 24.10.2019) - 115,16 т (відвантажено 16.01.2020)).

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021: рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі № 911/618/20 скасовано; у задоволенні позову ТОВ "Агро - Регіон Борзна" відмовлено; стягнуто з ТОВ "Агро - Регіон Борзна" на користь СТОВ "Заворичі" судовий збір за подання апеляційної скарги.

2.4. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням зернового складу у розумінні приписів Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє поклажодавця від обов`язку оплатити надані послуги. Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не виставлення відповідачем рахунку на оплату не звільнило позивача щодо оплати наданих зерновим складом послуг зі складування та зберігання зерна, а тому позивач зобов`язаний був здійснити оплату наданих відповідачем послуг зі складування та зберігання зерна у повному обсязі.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги, які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги не є безспірними. Зарахування зустрічних позовних вимог за заявою позивача 13.12.2019 не відбулося. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у позивача перед відповідачем існує не погашена заборгованість у розмірі 349904,97 грн, строк оплати якої настав. Відтак, зупинення відповідачем виконання зобов`язання з відвантаження зерна кукурудзи пов`язане з простроченням позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Агро - Регіон Борзна" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 911/618/20 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі № 911/618/20 повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Агро - Регіон Борзна" у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 1, 2 частини другої статті 287 ГПК Українивказує, що, при ухвалені оскаржуваної постанови Північний апеляційний господарський суд припустився порушень норм процесуального та матеріального права та не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також те, що скаржник вмотивовано обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

4.2. При цьому скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права (статей 594, 595 Цивільного кодексу України), викладеного Верховним Судом у постановах:

- від 04.07.2018 у справі № 926/2275/17, від 29.03.2018 у справі № 915/214/17 де зазначено: "У разі неповідомлення боржника про притримання майна кредитор зобов`язаний його повернути після заявлених такої вимоги, навіть за умови наявності боргу за його виготовлення";

- від 04.04.2019 у справі № 914/2668/17 де зазначено: "доводи скаржника в касаційній скарзі про те, що ним на підставі статті 594 Цивільного кодексу Україниздійснено притримання товару внаслідок того, що покупець товару допустив несвоєчасну його оплату - Верховним Судом відхиляється, з огляду на порушену процедуру реалізації відповідачем такого права, вставлену статті 595 Цивільного кодексу Українищодо необхідності негайного повідомлення про це боржника. Судами попередніх інстанцій факту повідомлення ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" щодо притримання ТОВ Компанія "Західпроектінжбудсервіс" товару, у зв`язку з порушенням позивачем умов договору в частині оплати товару, не встановлено".

- від 25.04.2019 у справі № 918/541/18 щодо застосування положень статей 202, 203 Господарського кодексу України, статей 601, 602 Цивільного кодексу України.

4.3. Також скаржник обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому скаржник зазначає, що такий висновок не буде правомірним та обґрунтованим у даній справі із-за змістовної різниці визначених термінів та порядку виконання обов`язку поклажодавця з оплати робіт (послуг), передбачених умовами пункту 4.1 Договору зберігання, тому висновок Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15 на яку послався та на підставі якої, зокрема, зробив висновок та мотивував своє рішення апеляційний суд не є подібним.

4.4. Скаржник звертає увагу на те, що заперечуючи посилання відповідача на невизнання зарахування з підстав спору щодо відшкодування шкоди за збитки за претензією до ТОВ "Агро-Регіон Козелець" та невизнання відповідачем відступлення ТОВ "Агро-Регіон-Козелець" на користь ТОВ "Регіон-Агро Борзна" право вимоги до СТОВ "Заворичі" в сумі 349 904,47 грн за договором про часткове відступлення права вимоги від 12.12.2019, позивач вказав апеляційному суду на існування рішення від 30.06.2020 у справі № 911/658/20 винесене Господарським судом Київської області у справі яке має преюдиційне значення та яке на момент апеляційного розгляду набрало законної сили. Проте, вказаний довід було залишено судом апеляційної інстанції без розгляду.

5. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. СТОВ "Заворичі" 25.06.2021 засобами поштового зв`язку направлено на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Агро - Регіон Борзна" без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

5.2. СТОВ "Заворичі" зазначає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються інших правовідносин та не є подібними із цією судовою справою, оскільки у справі № 926/2275/17, у справі № 915/214/17, у справі № 914/2668/17 однією із найважливіших обставин є відсутність факту повідомлення про притримання майна боржника. Водночас, у цій справі міститься лист відповідача від 09.01.2020 № 1, у якому СТОВ "Заворичі" повідомляє, що через наявність заборгованості відвантаження зерна не підлягає виконанню та задоволенню. Цей лист долучено позивачем до позовної заяви, що підтверджує його безспірне отримання позивачем. Отже, за твердженням СТОВ "Заворичі", позивача було повідомлено як про наявність заборгованості за договором, так і про суму заборгованості, а також про зупинення виконання зобов`язань відповідачем до моменту повного розрахунку. Тому, на думку відповідача, доводи позивача про необхідність повернення йому зерна у будь-якому випадку, у тому числі за наявністю у нього заборгованості, за повідомлення його про зупинення виконання зобов`язань, є необґрунтованим, неправомірним, суперечить правам та інтересам відповідача, принципам розумності та справедливості, і тому не підлягає задоволенню

5.3. СТОВ "Заворичі" також зазначає, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виклює проведення зарахування у добровільному порядку.

5.4. СТОВ "Заворичі" вказує на те, що позивач і відповідач погодили розмір грошових зобов`язань у розмірі 849 904,97 грн за надані послуги по 01.11.2019. 01.11.2019 позивач не звертався до відповідача із вимогою про відвантаження зерна. Надалі у період з 02.11.2019 позивач користувався та йому надавалися послуги відповідачем, які полягають, зокрема, у зберіганні зерна на елеваторі. За надані послуги зі зберігання з 02.11.2019 позивач не розрахувався і до цього часу, що ним не заперечується та не спростовується.

5.5. СТОВ "Заворичі" зазначає, що виставлення рахунку, хоча і встановлено умовами договору, проте його відсутність жодним чином не перешкоджає позивачу та не звільняє останнього здійснити оплату послуг відповідача, адже додатком № 1 до договору встановлено тарифи на послуги відповідача. Це також підтверджує той факт, що відсутність рахунку на суму 349 904,97 грн не завадило позивачу у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог визначити, що обов`язок зі сплати 349 904,97 грн у позивача настав.

5.6. СТОВ "Заворичі" вказує на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу Українита не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє від обов`язку оплатити послуги. Саме такий висновок був зроблений у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 910/32579/15 та, на переконання відповідача, підходить у цій справі. Відповідач звертає увагу на те, що така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

5.7. Щодо відступлення права вимоги, то СТОВ "Заворичі" зауважує, що частиною другою статті 517 Цивільного кодексу Українивизначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, а саме: це мають бути документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення. Позивач вказує, що йому нібито була передана вимога до відповідача від ТОВ "Агро-Регіон-Козелець", але ані у матеріалах справи, ані у відповідача немає документів, що підтверджують права вимоги позивача. Тому, на думку СТОВ "Заворичі", відповідач правомірно не виконує свої обов`язки перед новим кредитором - позивачем до моменту надання відповідачу доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 15.10.2019 ТОВ "Агро - Регіон Борзна" (поклажодавець) та СТОВ "Заворичі" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання № 9 (далі - договір).

6.2. Судами попередніх інстанцій досліджено та оцінено, зокрема такі умови договору: поклажодавець передає, а зерновий склад приймає на зберігання продукцію зернових та зернобобових (надалі - зерно) врожаю 2019 року, та здійснює інші платні роботи (сушіння, очищення та інші роботи), необхідні для запобіганню псуванню і втрат якості зерна), з подальшим поверненням (відвантаженням) зерна поклажодавцю на умовах, визначених цим договором, а поклажодавець сплачує зерновому складу вартість наданих послуг та робіт (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 3.4 договору зерновий склад зобов`язаний протягом дії договору забезпечити кількісне та якісне збереження зерна та на конкретно виражену вимогу поклажодавця здійснити дії щодо відпуску зерна останньому.

Умовами пункту 3.5 договору встановлено, що зерновий склад видає на першу вимогу поклажодавця складські документи на зерно.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що оплата поклажодавцем вартості отриманих послуг (робіт) проводиться у грошовому виразі впродовж 3 банківських днів з моменту отримання ним копій рахунків від зернового складу по електронній пошті, але у будь-якому випадку, не пізніше дня отримання оригіналу такого рахунку, при цьому день отримання рахунку визначається відповідними повноважними документами або підписом поклажодавця про отримання рахунку.

Умовами пункту 4.2 договору передбачено, що за послуги з відвантаження зерна поклажодавець перераховує зерновому складу передплату відповідно до виставленого зерновим складом рахунку.

Зерновий склад має право не відпускати поклажодавцеві зерно до проведення розрахунків за цим договором в повному обсязі (пункт 3.7 договору).

У випадку несвоєчасного розрахунку поклажодавцем за надані зерновим складом послуги, Зерновий склад має право не відвантажувати продукцію, передану на зберігання поклажодавцем, до здійснення останнім остаточного розрахунку (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору при отриманні зерна зі зберігання поклажодавець надає зерновому складу довіреність на отримання зерна, лист-прохання щодо отримання зерна та складські документи (у випадку їх отримання поклажодавцем).

6.3. Сторонами 15.10.2019 підписано додаток № 1 (тарифи на послуги зернового складу) до договору складського зберігання від 15.10.2019 № 9.

6.4. Сторонами 15.10.2019 підписано додаткову угоду до договору № 9 від 15.10.2019, якою було погоджено тарифи на послуги зернового складу.

6.5. У період з 17.10.2019 по 24.10.2019 позивач здійснив перевезення зерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006 на адресу зернового складу та передав відповідачу на зберігання та обробку (сушіння, очищення) зерна кукурудзи загальною кількістю 3327,160 т. Завезення та приймання зерна зерновим складом підтверджується реєстрами завезення та товарно-транспортними накладними (ТТН), копії яких долучено до матеріалів справи.

6.6. У подальшому зазначена кількість зерна оброблялася (сушіння, очищення) зерновим складом. Після обробки розрахункова маса зерна кукурудзи становила 3136,708 тон, що підтверджується актом доробки зерна від 31.10.2019 № 5, виданим відповідачем.

6.7. Оброблене зерно кукурудзи відвантажувалося відповідачем позивачу відразу в процесі доробки партій зерна в період з 17.10.2019 по 24.10.2019. Всього було відвантажено зерно кукурудзи ДСТУ 4525:2006 із зернового складу в період з 17.10.2019 по 24.10.2019 (відповідно до ТТН та Реєстру відвантаження від 24.10.2019) в загальній кількості 2 886,200 т. Залишок на 31.10.2019 становив 250,508 т.

6.8. Надання послуг зерновим складом підтверджується актом здачі-приймання робіт від 01.11.2019 № 9, який було погоджено та підписано сторонами. За зазначеним актом відповідач підтвердив приймання на зберігання 3327,160 т кукурудзи від позивача та надання послуг з приймання, сушіння, очищення та зберігання на суму 849 904,97 грн.

6.9. На виконання умов пункту 4.2 договору 17.10.2019 позивач здійснив попередню оплату послуг зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання в сумі 500 000 грн згідно з рахунком від 16.10.2019 № 4.

6.10. Решта суми 349 904,97 грн, за твердженням позивача, була зарахована заявою позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2019, яка була отримана відповідачем 21.12.2019.

6.11. Як стверджує позивач, у порушення умов пункту 3.5 договору, відповідач на неодноразові запити позивача не видав складську квитанцію на зерно кукурудзи, що знаходилося на зберіганні у відповідача. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

6.12. Відповідно до пункту 3.4 та пункту 8.1 договору 18.12.2019 позивач передав відповідачу заяву-вимогу від 16.12.2019 на відвантаження зерна кукурудзи, згідно з якою позивач заявляв вимогу відповідачу щодо необхідності відвантажити із зернового складу 24.12.2019 250,508 тон зерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006, що знаходилося на зберіганні зернового складу, та, крім того, зазначалося про зарахування однорідних вимог в сумі 349 904,97 грн (заява на зарахування від 13.12.2019) та про відсутність з дати повідомлення за цією заявою заборгованості по оплаті послуг зернового складу на дату вимоги про відвантаження 250,508 тон зерна кукурудзи.

6.13. Заява на відвантаження від 16.12.2019 разом із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2019 та довіреністю на отримання зерна № 152 була надана позивачем, за його твердженням, директору відповідача, а також 18.12.2019 відправлена рекомендованим листом з описом вкладення на адресу відповідача (копії доказів направлення долучено до матеріалів справи). Відповідачем отримано зазначені листи 20.12.2019 (заява про зарахування вимог) та 21.12.2019 (заява-вимога про відвантаження разом з додатками).

6.14. За доводами позивача, відповідач на порушення умов пунктів 3.4 та 8.1 договору не підтвердив готовність здійснити відвантаження зерна 24.12.2019, не направив та не надав рахунок на оплату послуг з відвантаження (згідно умов пункту 4.1 договору), відвантаження зерна кукурудзи з зернового складу не здійснив, відповіді на заяву про відвантаження не надав.

6.15. 09.01.2020 на електронну адресу позивача надійшов лист від 09.01.2020 № 1, згідно з якою відповідач зазначив про те, що позивач станом на 31.10.2019 має заборгованість за послуги зернового складу в розмірі 349 904,97 грн та, керуючись умовами пунктів 3.7, 4.3 договору щодо свого права не відпускати поклажодавцю зерно до проведення повних розрахунків, зазначив, що заяви позивача на відвантаження зерна не підлягають виконанню та задоволенню. У даному листі відповідач також висловив свої заперечення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

6.16. 16.01.2020 відповідач частково виконав вимогу позивача про відвантаження зерна, у зв`язку з чим було відвантажено 115,16 т кукурудзи ДСТУ 4525:2006, що підтверджується ТТН та реєстром, копії яких долучено до матеріалів справи, а також актом надання послуг від 31.01.2020 № 5, виданим відповідачем та частково погодженим позивачем (погоджено послуги відвантаження та не погоджено послуги із зберігання).

6.17. Факт відвантаження зерна кукурудзи позивачеві в розмірі 115,16 т відповідачем не заперечувався.

6.18. Листом від 27.02.2020 № 27 позивач не погодився із підписанням вказаного акта № 5 та надав зауваження до нього, які полягали в тому, що ТОВ "Агро-Регіон Борзна" не погоджується з переробленими в односторонньому порядку відповідачем та виставленими позивачеві іншими актами здачі-приймання робіт та актом на доробку зерна, копії яких долучено до матеріалів справи.

6.19. З урахуванням зазначеного, позивач стверджує, що після останнього відвантаження на зберіганні у відповідача залишилося 135,348 тон зерна кукурудзи, що належить позивачу (250,508 т - 115,16 т).

6.20. З матеріалів справи слідує, що згідно з листом відповідача від 05.02.2020, він на підставі раніше наданих підписаних документів (акт на доробку від 31.10.2019 № 5) провів інвентаризацію та перерахував кількість зерна, що надійшла на зберігання та кількість після доробки, за результатами якої видав перероблений акт-розрахунок від 17.10.2019 № 2 та акт-розпорядження на доробку від 17.10.2019 № 7.

6.21. Позивач наголошував, що за зазначеними документами відповідач вказує на прийняття від позивача на зерновий склад в період з 17.10.2019 по 25.10.2019 3136,220 т кукурудзи, після доробки якої її залишок склав 3073,687 т. Зазначені документи та дані не були погоджені позивачем, не відповідають даним ТТН та вірним даним, зазначеним та підписаним самим відповідачем в первісному акті на доробку від 31.10.2019 № 5 (лист-зауваження позивача від 27.02.2020 № 27).

6.22. Позивачем на адресу відповідача 18.02.2020 направлено заяву від 18.02.2020 на проведення звірки взаєморозрахунків, згідно з якою позивач просив відповідача провести звірку наявного на зберіганні зерна кукурудзи та видати складську квитанцію; провести з представниками позивача та відповідача 18.02.2020 огляд зерна на зерновому складі; провести звірку взаєморозрахунків за послуги зернового складу станом на 18.02.2020.

6.23. За твердженням позивача, відповідач 18.02.2020 прийняв представників позивача на території зернового складу, а також прийняв заяву на проведення звірки, прийняв акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2019 по 18.02.2020 та інвентаризаційну відомість товарів на складі від 18.02.2020 № 1, складену позивачем, однак відмовився проводити звірку кількості зерна на складі та огляд і не видав складську квитанцію, в порушення умов пункту 3.5 договору, та не підписав акти звірки взаєморозрахунків, розбіжностей у відповідній графі акту не зазначив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

6.24. 21.02.2020 на електронну пошту, а також рекомендованим листом відповідачу надіслано заяву на відвантаження № 21/02, згідно з якою позивач просив здійснити відвантаження 135,348 т зерна кукурудзи 25.02.2020, просив підтвердити готовність до відвантаження на 25.02.2020, виставити рахунки на відвантаження та підтвердити оплату послуг зернового складу після надання рахунків в день підтвердження готовності відвантажити зерно. Заява була отримана відповідачем по електронній пошті 21.02.2020 та поштою 25.02.2020. Проте, відповідач не здійснив відвантаження зерна позивачу.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 911/618/20 за касаційною скаргою ТОВ "Агро - Регіон Борзна" на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України).

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання повернути 135,348 тон зерна кукурудзи із зберігання за договором складського зберігання та наявністю/відсутністю права на притримання зерна, яке передбачено умовами договору (пункти 3.7 та 4.3 договору), у зв`язку з неоплатою наданих послуг.

8.2. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

8.3. За вимогами статті 11 Цивільного кодексу Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

8.4. За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.5. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

8.6. Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу Українита статті 193 Господарського кодексу Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.7. Аналіз вищевказаних норм права дає можливість дійти висновку про те, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону.

8.8. Правовідносини сторін виникли на підставі договору від 15.10.2019 № 9, який за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

8.9. За змістом частини першої статті 936 Цивільного кодексу Україниза договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з статтею 957 Цивільного кодексу Україниза договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 294 Господарського кодексу Українизберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні"зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні"зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

За приписами статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні"зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні"плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Частинами першою та другою статті 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні"передбачено, що поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні"зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

8.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- сторонами був погоджений та підписаний акт здачі-приймання робіт від 01.11.2019 № 9, відповідно до якого відповідач підтвердив приймання на зберігання 3327,160 т кукурудзи від позивача та надання послуг з приймання, сушіння, очищення та зберігання на суму 849 904,97 грн;

- на момент звернення з позовом до суду частина майна, а саме - 135,348 тзерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006, переданого позивачем на зберігання відповідачу за договором від 15.10.2019 № 9, залишилася неповернутою(3136,708 тон (після обробки) - 2886,200 т (відвантажено в період з 17.10.2019 по 24.10.2019) - 115,16 т (відвантажено 16.01.2020)).

8.11. Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у ТОВ "Агро - Регіон Борзна" утворилась заборгованість за договором за зберігання зерна у розмірі 349 904,97 грн, про яку позивач був обізнаний, і яка не була погашена позивачем. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи позивача про відсутність боргу у зв`язку із здійсненням зустрічного зарахування зустрічних однорідних вимог, відхиляються у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги, які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.12.2019 не є безспірними, а тому суд дійшов висновку, що зарахування зустрічних позовних вимог за заявою позивача від 13.12.2019 не відбулося.

8.12. Дослідивши доводи та аргументи сторін у справі, викладені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції вважає вказані висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України(далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК Українизобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні,здійснюється в силу положень статті 601 ЦК Українита не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК Українита статті 20 ГК Українизвернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України) таким чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторонищодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимогза заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заявипро зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

8.13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що вимоги щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги, не є безспірними, оскільки у листі від 09.01.2020 №1 відповідач заперечив проти такого зарахування, пославшись на те, що ТОВ "Регіон-Агро Козелець" (товариство яке відступило свої вимоги позивачу) завдало відповідачу збитків внаслідок постачання на елеватор зерна неналежної якості, і зерновим складом виставлено товариству (ТОВ "Регіон-Агро Козелець") претензію на відшкодування вказаних збитків.

8.14. При цьому, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо безспірності вимог про зарахування зустрічних однорідних вимог, які були серед іншого мотивовані наявністю справи № 911/658/20, у якій господарським судом розглядалися позовні вимоги: за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон-Козелець" до СТОВ "Заворичі" простягнення 406 164,61 грн, та за зустрічним позовом СТОВ "Заворичі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон-Козелець" про стягнення 582 829,13 грн збитків.

В обґрунтування заявлених первісних вимог у справі № 911/658/20 позивач посилається на те, що на виконання умов договору складського зберігання від 15.10.2019 № 5 здійснив попередню оплату на суму 1 600 000,00 грн в рахунок надання відповідачем послуг по зберіганню продукції зернових та зернобобових врожаю 2019 року, виконанню інших платних робіт по сушінню, очищенню тощо, необхідних для запобігання псуванню і втраті якості зерна, однак відповідач здійснив неповний договірний обсяг робіт лише на суму 843 930,92 грн, заборгувавши позивачу 756 069,08 грн. На частину коштів у сумі 349 904,47 грн позивачем було відступлено право вимоги третій особі ТОВ "Агро-Регіон Борзна". Таким чином, після відступлення права вимоги сума заборгованості відповідача перед позивачем по поверненню грошових коштів (авансу) склала 406 164,61 грн.

В обґрунтування зустрічного позову у справі № 911/658/20 відповідач посилається на те, що внаслідок недобросовісної поведінки позивача у вигляді завантаження у транспортну систему елеватора неякісного зерна в частині невідповідності його ДСТУ 4523:2006, з наявними недопустимими домішками, елеватору було завдано шкоди у вигляді витрат на ремонт пошкодженого, зіпсованого обладнання, вартості додаткових робіт з очищення зерна, а також вартості простою елеватора в розмірі 582829,13 грн, які складаються з: 406910,00 грн вартість ковшового елеватора Е100, 16471,69 грн вартість ремонтних робіт, 159361,04 грн простій елеватора та 86,40 грн витрати на додаткове очищення товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.06.2020 у справі №911/658/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон-Козелець" до СТОВ "Заворичі" про стягнення 406 164,61 грн попередньої оплати задоволено. Стягнуто з СТОВ "Заворичі" на користь ТОВ "Агро-Регіон-Козелець" 406 164,61 грн попередньої оплати та 6 092,47 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позовуСТОВ "Заворичі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон-Козелець" про стягнення 582829,13 грн збитків відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 911/658/20 за касаційною скаргою СТОВ "Заворичі"на рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020.

8.15. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника у справі, що розглядається (№911/618/20) щодо залишення поза увагою судом апеляційної інстанції доводів позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та надання оцінки всім обставинам та доводам сторін, знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

8.16. Суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам та аргументам сторін щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у цій справі з урахуванням наведених вище норм права та практики Верховного Суду щодо застосування цих норм (пункт 8.12 цієї постанови). А відтак, не надав оцінки та не встановив наявність/відсутність заборгованості ТОВ "Агро - Регіон Борзна" за договором складського зберігання від 15.10.2019 № 9 перед СТОВ "Заворичі" та, з огляду на встановлене, наявність/відсутність підстав для притримання переданого на зберігання зерна, та як наслідок наявність/відсутність підстав для відмови СТОВ "Заворичі" у поверненні ТОВ "Агро - Регіон Борзна" 135,348 тон зерна кукурудзи із зберігання.

8.17. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Передчасним - без дослідження та належної оцінки усіх наявних доказів, у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України, як окремо так і у їх сукупності - є й висновок судову інстанцій зокрема щодо розміру заборгованості.

8.18. Вказане питання (пункт 8.16 цієї постанови) є ключовим для подальшого розгляду цієї справи. Верховний Суд вважає передчасним надання відповіді щодо інших аргументів поданої касаційної скарги, з огляду на необхідність першочергового встановлення вказаних обставин судом, що не було здійснено судом апеляційної інстанції в повній мірі на порушення норм ГПК України(статті 86 ГПК України).

8.19. Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8.20. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що дослідивши доводи касаційної скарги, відзив, матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено достатньо мотивованих, переконливих та обґрунтовано вагомих аргументів в розрізі обґрунтувань необхідності щодо відступлення від судової практики викладеної у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15.

8.21. З огляду на викладене у розділі 8 цієї постанови, знайшли своє часткове підтвердження доводи касаційної скарги ТОВ "Агро - Регіон Борзна" та підстави касаційного оскарження.

8.22. Доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу частково відхиляються з огляду на мотиви викладені у розділі 8 цієї постанови.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 308 ГПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.2. Враховуючи викладене у розділі 8 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ТОВ "Агро - Регіон Борзна" слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову у справі № 911/618/20 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9.3. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене у пунктах 8.1 - 8.20 цієї постанови, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Регіон Борзна" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 911/618/20 - скасувати.

Справу № 911/618/20 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос