1
0
2748
Фабула судового акту: Керівник місцевої прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі районної державної адміністрації в якому просив припинити дію договорів оренди землі та зобов'язати орендаря - ТОВку - повернути у відання держави земельну ділянку державної власності. Прокурор вважав, що в порушення ТОВ договорів оренди землі, останнє не здійснювало забудову земельних ділянок упродовж 3-х років із моменту державної реєстрації договорів. Отже наявні правові підстави, відповідно до ст. 416 Цивільного кодексу України (ЦК) та ст. 102-1 Земельного кодексу України (ЗК), для розірвання договорів оренди землі в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК, та повернення таких земельних ділянок орендодавцю.
В договорах були визначені такі права та обов`язки орендаря, в тому числі, як приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені цим договором. Згідно з договором, його дія могла припинятися - в тому числі - за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених ним та законом.
Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено - проте апеляційний суд скасував відповідне рішення, а у припиненні оренди - відмовив. ВС КГС підтримав рішення апеляційного суду, вказавши:
За ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (крім іншого). Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Водночас згідно з частиною 2 ст.651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Відповідно до ст. 416 ЦК України (на яку посилався прокурор) право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Пунктом 4 ч. 7 ст.102-1 ЗК передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
Отже, у цій справі: Фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що сторони, керуючись принципом свободи договору, уклали саме строкові договори оренди землі під будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови. При цьому орендар сплачував за оспорюваними договорами саме орендні платежі, а державна реєстрація таких договорів була здійснена саме як договорів оренди землі. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд установив та констатував, що умови оспорюваних договорів не містять істотних умов, зокрема, таких як вид, обсяги та строки будівництва, тобто таких, які би характеризували ці договори як договори суперфіцію. Крім того, як свідчить зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, судом встановлено, що оспорювані договори оренди землі не містять передбачених строків для отримання дозволів на виконання будівельних робіт, або здавання об`єктів будівництва в експлуатацію.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначив, що суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами ЗК України, ЦК України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі". Отже, положення пункту 4 ч. 1 ст. 416 ЦК Україниврегульовують виключно відносини, що виникають з договору суперфіцію (надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови), і не можуть бути застосовані до договору оренди земельної ділянки, в якому сторони мають право на власний розсуд визначати додаткові умови, що можуть вплинути на припинення/розірвання договору оренду землі.
Так, вказав ВС - ст. 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Верховний Суд звертає увагу на те, що з прийняттям у 2001 році Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, законодавець змінив підхід до співвідношення змісту поняття "невикористання земельної ділянки" та "використання землі не за цільовим призначенням".
При цьому поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
Отже, за змістом приписів ст. 141 ЗК України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 918/119/21, від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 та від 12.08.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20).
Разом з тим, матеріали цієї справи не містили встановлених фактичних обставин щодо порушення відповідачем цільового призначення земельної ділянки, тобто вчинення дій, які би свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням. Таким чином, прокурору було відмовлено в позові.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 922/672/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
прокуратури - Савицької О. В.,
позивача-1 - не з`явилися,
позивача-2 - не з`явилися,
відповідача - Шевченко Д. С. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (колегія суддів: Фоміна В. О. - головуючий, Крестьянінов О. О., Шевель О. В.) у справі
за позовом виконуючого обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі 1) Харківської районної державної адміністрації Харківської області, 2) Харківської обласної державної адміністрації (правонаступник - Височанська селищна рада)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ"
про припинення дії договорів та повернення земельних ділянок,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2021 року виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Харківська районна державна адміністрація) та Харківської обласної державної адміністрації (правонаступник - Височанська селищна рада)з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ"), в якому просив:
- припинити дію договору оренди землі від 21.05.2007 шляхом його розірвання, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158 загальною площею 1,3646 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 05.06.2007 №040770300004;
- припинити дію договору оренди землі від 21.05.2007 шляхом його розірвання, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159 загальною площею 9,5600 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 05.06.2007 № 040770300005;
- припинити дію договору оренди землі від 21.05.2007 шляхом його розірвання, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ", який зареєстровано у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160 загальною площею 9,7789 га, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 05.06.2007 № 040770300003;
- зобов`язати ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158 загальною площею 1,3646 га шляхом складання акта приймання-передачі;
- зобов`язати ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159 загальною площею 9,5600 га шляхом складання акта приймання-передачі;
- зобов`язати ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160 загальною площею 9,7789 га шляхом складання акта приймання-передачі.
1.2. Прокурор з посиланням, зокрема, на положення статті 416 Цивільного кодексу України та статті 1021 Земельного кодексу України, вважав, що в цьому випадку є порушення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" умов оспорюваних договорів оренди землі у зв`язку із недотриманням відповідачем умов договорів щодо здійснення забудови земельних ділянок упродовж 3-х років із моменту державної реєстрації договорів. Тому, на думку прокурора, в цьому випадку наявні правові підстави для розірвання договорів оренди землі в судовому порядку на вимогу орендодавця відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, та повернення таких земельних ділянок орендодавцю.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 (суддя Сальнікова Г. І.) у справі № 922/672/21 позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації та Харківської обласної державної адміністрації до ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" задоволено у повному обсязі. Припинено дію оспорюваних договорів оренди землі шляхом їх розірвання та зобов`язано відповідача повернути у відання держави земельні ділянки.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що умовами договорів оренди встановлено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав незабудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору. Суд зазначив, що відповідач свої зобов`язання, передбачені умовами договорів оренди землі, не виконав та до будівництва житлового комплексу малоповерхової будівлі не приступив, жодної дозвільної документації для будівництва не отримав та не надав доказів про звернення за отриманням такої документації. Місцевий господарський суд з посиланням на положення статті 416 Цивільного кодексу Українидійшов висновку про автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років поспіль. За таких обставин суд констатував обґрунтованість вимог прокурора про розірвання укладених договорів оренди землі в судовому порядку на вимогу орендодавця відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України внаслідок невиконання відповідачем обов`язків, передбачених договорами оренди землі.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/672/21 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що умовами укладених договорів оренди передбачено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав її незабудови протягом трьох років з моменту державної реєстрації, не відповідають ні умовам договорів оренди щодо прав та обов`язків сторін договору, ні умовам щодо припинення дії договору шляхом його розірвання, та є такими, що спростовуються обставинами справи. Апеляційний господарський суд також зазначив, що суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами Земельного кодексу України Цивільного кодексу України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі". Апеляційний господарський суд також виходив із того, що у цьому випадку сторони уклади саме строковий договір оренди землі під будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови. При цьому позивач сплачував за договорами саме орендні платежі, а державна реєстрація цих договорів була здійснена саме як договорів оренди землі. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норм, які регулюють підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). З огляду на це суд констатував відсутність правових підстав для застосування положень статті 416 Цивільного кодексу України.
2.5. Крім того, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор на час звернення до суду з цим позовом (01.03.2021) підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі. Разом з тим апеляційний господарський суд зазначив, що на час розгляду справи судом першої інстанції та прийняття оскаржуваного рішення в частині вирішення питання про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у відання держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, місцева державна адміністрація втратила повноваження власника спірних земельних ділянок та не може приймати жодних рішень стосовно них, а тому не може вважатися стороною договорів оренди з правом заявлення вимог про його розірвання або вимагати повернення цих земельних ділянок. При цьому апеляційний господарський суд встановив, що від прокурора та визначених ним позивачів в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не надходили клопотання про заміну позивача його правонаступником. Оскільки місцева державна адміністрація на час вирішення справи не є стороною спірних договорів оренди, тому, за висновком суду, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог стосовно цього позивача. Крім того, суд зазначив, що інші позовні вимоги, є похідними від вимоги про розірвання договорів оренди землі, що свідчить про відсутність підстав для їх задоволення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 922/672/21, до Верховного Суду звернувся перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/672/21 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звертаючись з касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував: положення статті 24 Закону України "Про оренду землі", статей 19 20 38 39 141 Земельного кодексу Українибез урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19; положення статті 1021 Земельного кодексу України, статей 416 611 629 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про оренду землі"без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17; положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18; положення статей 120 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 2, 11, 17, 94, 992 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17.
3.4. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України "Про оренду землі", статей 19 20 38 39 141 Земельного кодексу України у правовідносинах щодо додержання правового режиму цільового використання земель житлової та громадської забудови за договором оренди при відсутності затвердженої містобудівної документації.
3.5. Височанська селищна рада Харківського району Харківської області (далі - Височанська селищна рада) у відзиві на касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 922/672/21 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/672/21 залишити в силі. За доводами Височанської селищної ради, вона очікувала, що ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" у розумні строки здійснить будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення, і це сприятиме розвитку інфраструктури громади. Однак ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" взагалі не було розроблено та затверджено проектної документації, не отримано дозвіл на початок будівельних робіт та не розпочато такі роботи. Наведене, на думку Височанської селищної ради, є наслідком свідомої бездіяльності ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ".
3.6. ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" у відзиві на касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" звертає увагу на те, що підставою позову прокурор зазначав невчинення забудови протягом 3-х років поспіль, а тому просив задовольнити позовні вимоги на підставі статті 416 Цивільного кодексу України. Разом з тим умовами договорів оренди землі не встановлено ні строку, ні обсягів будівництва, ні виду будівництва, ні порядку використання майбутньої забудови. Крім того, орендар сплачував саме орендну плату за користування земельними ділянками.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 21.03.2006 № 416 ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,3600 га ріллі зі зміною цільового призначення за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, з подальшим віднесенням її до земель категорії житлової та громадської забудови для створення шумо-пилозахисної зеленої смуги .
4.2. На замовлення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови для створення шумо-пилозахисної зеленої смуги за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325156700:01:011:0158. Цей проект землеустрою проходив державну експертизу землевпорядної документації, про що 29.08.2006 складений позитивний висновок № 1152-06.
4.3. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 771 затверджено ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови для створення шумо-пилозахисної зеленої смуги на території Височанської селищної ради. Надано ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" у довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 1,3646 га, в тому числі: 0,9428 га ріллі, 0,0581 га інших угідь за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь та 0,3647 га чагарників за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь, розташовану за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, із зміною цільового призначення земель із віднесенням до земель категорії житлової та громадської забудови для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови для створення шумо-пилозахисної смуги.
4.4. У подальшому 21.05.2007 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" (орендар) укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158 (далі - договір № 1), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 771 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку - землі категорії житлової та громадської забудови, яка розташована за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради.
4.5. Відповідно до пункту 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 1,3646 га, у тому числі: забудовані землі - 1,3646 га, із них: землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі - 1,3646 га зелених насаджень громадського користування. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури (пункт 3 договору № 1). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 32 170,72 грн (пункт 5 договору № 1).
4.6. Пунктом 8 договору № 1 передбачено, що цей договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.
4.7. Згідно з пунктом 9 договору № 1 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Височанської селищної ради у розмірі: на період будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - 1% від грошової оцінки земельної ділянки на загальну суму 321,71 грн на рік; на період експлуатації житлового комплексу малоповерхової забудови - 3% від грошової оцінки земельної ділянки на загальну суму 965,12 грн на рік.
4.8. У пункті 14 договору № 1 сторони домовилися про те, що земельна ділянка передається в оренду для першої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - створення шумо-пилозахисної зеленої смуги.
4.9. Пунктом 15 договору № 1 визначено, що цільове призначення зазначеної земельної ділянки - землі категорії житлової та громадської забудови (цільове (функціональне) використання - землі житлової забудови і громадського призначення).
4.10. Відповідно до пункту 16 договору № 1 умови збереження стану об`єкта оренди - забороняється самовільна забудова земельної ділянки, використання проводити з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил.
4.11. До інших умов передачі в оренду згідно з пунктом 18 договору № 1 віднесено: надану земельну ділянку орендар повинен використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням санітарних та екологічних вимог.
4.12. У пункті 20 договору № 1 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендарю земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.
4.13. За умовами пункту 27 договору № 1 орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором; вимагати дотримання екологічної безпеки землекористування та державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; вимагати своєчасного внесення орендної плати; вимагати вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.
4.14. В пунктах 29, 30 договору № 1 визначено права та обов`язки орендаря, а саме: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем; одержувати доходи; приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований відповідно до закону; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримуватися режиму природоохоронного використання земель; у п`ятиденний строк подати копію договору відповідним органам державної податкової служби та місцевого самоврядування (селищна рада).
4.15. Згідно з пунктом 35 договору № 1 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
4.16. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 40 договору № 1).
4.17. Зазначений договір зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 05.06.2007 № 040770300004.
4.18. На підставі акта приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором від 05.06.2007 № 040770300004 Харківською районною державною адміністрацією передано, а ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" прийнято земельну ділянку загальною площею 1,3646 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради.
4.19. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 21.03.2006 № 415 TOB "ОСТ-ІНВЕСТ" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 9,5600 га ріллі зі зміною цільового призначення за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, з подальшим віднесенням її до земель категорії житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
4.20. На замовлення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325156700:01:011:0159. Цей проект землеустрою проходив державну експертизу землевпорядної документації, про що 29.08.2006 складено позитивний висновок № 1153-06.
4.21. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 772 ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення на території Височанської селищної ради. Надано ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" в довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 9,5600 га, в тому числі: 9,5026 га ріллі, 0,0081 га інших угідь за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь та 0,0493 га чагарників за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь, розташовану за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, із зміною цільового призначення земель з віднесенням до земель категорії житлової та громадської забудови для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
4.22. У подальшому 21.05.2007 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" (орендар) укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159 (далі - договір № 2), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 772 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку - землі категорії житлової та громадської забудови, яка розташована за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради.
4.23. Відповідно до пункту 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 9,5600 га, у тому числі: забудовані землі - 19,5600 га, з них: під одно- та двоповерховою забудовою - 9,5600 га. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури (пункт 3 договору № 2).
4.24. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 386 028,80 грн. Після включення земельної ділянки в межі населеного пункту необхідно перерахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що тягне за собою внесення відповідних змін до договору оренди землі (пункт 5 договору № 2).
4.25. Відповідно до пункту 8 договору № 2 договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.
4.26. Згідно з пунктом 9 договору № 2 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Височанської селищної ради у розмірі: на період будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - 1% від грошової оцінки земельної ділянки на загальну суму 23 860,29 грн на рік; на період експлуатації житлового комплексу малоповерхової забудови - 3% від грошової оцінки земельної ділянки на загальну суму 71 580,86 грн на рік.
4.27. У пункті 14 договору № 2 сторони домовилися про те, що земельна ділянка передається в оренду для другої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
4.28. Пунктом 15 договору № 2 визначено, що цільове призначення зазначеної земельної ділянки - землі категорії житлової та громадської забудови (цільове (функціональне) використання - землі житлової забудови і громадського призначення).
4.29. Відповідно до пункту 16 договору № 2 умови збереження стану об`єкта оренди - забороняється самовільна забудова земельної ділянки, використання проводити з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил.
4.30. Пунктом 18 договору № 2 передбачено, що надану земельну ділянку орендар повинен використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням санітарних та екологічних вимог.
4.31. У пункті 20 договору № 2 визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.
4.32. За умовами пункту 27 договору № 2 орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором; вимагати дотримання екологічної безпеки землекористування та державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; вимагати своєчасного внесення орендної плати; вимагати вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.
4.33. В пунктах 29, 30 договору № 2 визначено права та обов`язки орендаря, а саме: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем; одержувати доходи. Обов`язки орендаря: приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований відповідно до закону; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримуватись режиму природоохоронного використання земель; у п`ятиденний строк подати копію договору відповідним органам державної податкової служби та місцевого самоврядування (селищна рада).
4.34. Згідно з пунктом 35 договору № 2 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
4.35. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 40 договору № 2). Цей договір зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 05.06.2007 № 040770300005.
4.36. На підставі акта приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором від 05.06.2007 № 040770300005 Харківською районною державною адміністрацією передано, а ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" прийнято земельну ділянку загальною площею 9,5600 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради.
4.37. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 21.03.2006 № 417 ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 9,7800 га ріллі зі зміною цільового призначення за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, з подальшим віднесенням її до земель категорії житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
4.38. На замовлення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325156700:01:011:0160. Цей проект землеустрою проходив державну експертизу землевпорядної документації, про що 29.08.2006 складений позитивний висновок № 1154-06.
4.39. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 773 TOB "ОСТ-ІНВЕСТ" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення на території Височанської селищної ради. Надано ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" в довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 9,7789 га, в тому числі: 9,7789 га ріллі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь, розташовану за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради, із зміною цільового призначення землі з віднесенням до земель категорії житлової та громадської забудови, для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
4.40. У подальшому 21.05.2007 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" (орендар) укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160 (далі - договір № 3), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 773 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку - землі категорії житлової та громадської забудови, яка розташована за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради.
4.41. Відповідно до пункту 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 9,7789 га, у тому числі: забудовані землі - 9,7789 га, з них: під одно - та двоповерховою забудовою - 9,7789 га. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури, крім опор ЛЕМ (сторонній землекористувач - АК "Харківобленерго" (пункт 3 договору № 3)).
4.42. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 439 639,97 грн. Після включення земельної ділянки в межі населеного пункту необхідно перерахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що тягне за собою внесення відповідних змін до договору оренди землі (пункт 5 договору № 3).
4.43. Відповідно до пункту 8 договору № 3 договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.
4.44. Згідно з пунктом 9 договору № 3 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Височанської селищної ради у розмірі: на період будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - 1% від грошової оцінки земельної ділянки на загальну суму 24 396,40 грн на рік; на період експлуатації житлового комплексу малоповерхової забудови - 3% від грошової оцінки земельної ділянки на загальну суму 73 189,20 грн на рік.
4.45. У пункті 14 договору № 3 сторони домовилися про те, що земельна ділянка передається в оренду для третьої черги будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинки котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення.
4.46. В пункті 15 договору № 3 визначено, що цільове призначення зазначеної земельної ділянки - землі категорії житлової та громадської забудови (цільове (функціональне) використання - землі житлової забудови і громадського призначення).
4.47. Відповідно до пункту 16 договору № 3 забороняється самовільна забудова земельної ділянки, використання проводити з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил.
4.48. Згідно з пунктом 18 договору № 3 надану земельну ділянку орендар повинен використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням санітарних та екологічних вимог.
4.49. У пункті 20 договору № 3 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендарю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.
4.50. За умовами пункту 27 договору № 3 орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором; вимагати дотримання екологічної безпеки землекористування та державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; вимагати дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; вимагати своєчасного внесення орендної плати; вимагати вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.
4.51. В пунктах 29, 30 договору № 3 визначено права та обов`язки орендаря, а саме: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем; одержувати доходи. Обов`язки орендаря: приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований відповідно до закону; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримуватися режиму природоохоронного використання земель; у п`ятиденний строк подати копію договору відповідним органам державної податкової служби та місцевого самоврядування (селищна рада).
4.52. Згідно з пунктом 35 договору № 3 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
4.53. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 40 договору № 3). Цей договір зареєстровано в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.06.2007 № 040770300003.
4.54. На підставі акта приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором від 05.06.2007 № 040770300003 Харківською районною державною адміністрацією передано, а ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" прийнято земельну ділянку загальною площею 9,7789 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Височанської селищної ради.
4.55. Крім того, господарські суди зазначили, що 15.10.2008 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" (орендар) укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої внесено зміни до пункту 25 договору щодо встановлення обмежень на орендовану земельну ділянку на використання в охоронній зоні існуючої ЛЕМ площею 0,4200 га.
4.56. Суди встановили, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (код ЄДРПОУ 33815097) та об`єктів нерухомого майна від 24.02.2021 № 245824754, від 25.02.2021 № 245986428, від 25.02.2021 № 245987079, від 25.02.2021 № 245987525 реєстрація речових прав на нерухоме майно, яке може бути наявне на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160, за ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" та будь-якими іншими особами не здійснювалася.
4.57. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідно до листа Височанської селищної ради від 03.08.2020 № 1036/02-26 та акта обстеження від 29.07.2020, складеного комісією щодо розгляду питань житлово-комунального господарства та утримання майна Височанської селищної ради, на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 будь-які будівельні роботи не ведуться, будівельна техніка та споруди на земельних ділянках відсутні.
4.58. На запит Харківської місцевої прокуратури № 6 від 23.07.2020 щодо наявної інформації про отримання ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" дозвільних документів на будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови на земельних ділянках з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 за період з 2007 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області листом від 20.08.2020 за № 1020-2448 повідомлено про те, що згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня запитувана інформація.
4.59. Харківська місцева прокуратура № 6 листом від 02.09.2020 звернулася до Харківської районної державної адміністрації щодо перевірки дотримання умов договорів оренди землі від 21.05.2007, укладених між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160.
4.60. У відповідь на зазначений лист Харківська районна державна адміністрація листом від 17.09.2020 № 01-22/1636 повідомила про те, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 23.01.2013 № 17 (зі змінами) утворено робочу групу з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушення земельного законодавства та з роз`яснювальної роботи щодо земельної реформи, якою буде здійснено виїзд з метою перевірки дотримання орендарем умов договорів оренди.
4.61. Господарські суди зазначили, що 17.11.2020 робочою групою з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушення земельного законодавства та роз`яснювальної роботи щодо земельної реформи здійснено обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160 з метою перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства та умов договорів оренди від 21.05.2007, укладених між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ".
4.62. За результатами такого обстеження встановлено: щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0158, яка відповідно до договору оренди землі від 21.05.2007 передана в оренду для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови - створення шумо-пилозахисної зеленої смуги до цього часу будівництво не розпочато, будівельна техніка та споруди відсутні; щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0159, яка відповідно до договору оренди землі від 21.05.2007 передана в оренду для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинку котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення до цього часу будівництво не розпочато, будівельна техніка та споруди відсутні; щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:01:011:0160, яка відповідно до договору оренди землі від 21.05.2007 передана в оренду для будівництва житлового комплексу малоповерхової забудови (будинку котеджного типу) з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення до цього часу будівництво не розпочато, будівельна техніка та споруди відсутні.
4.63. Суди зазначили, що такі обставини підтверджуються актом про обстеження земельних ділянок від 17.11.2020, до якого додано план-схеми, фототаблиці земельних ділянок з кадастровими номерами 6325156700:01:011:0158, 6325156700:01:011:0159, 6325156700:01:011:0160.
4.64. Листом від 02.09.2020 № 04-25-3881вих20 місцева прокуратура інформувала Харківську районну державну адміністрацію про виявлені порушення умов оспорюваних договорів оренди земельних ділянок та просила вжити дієві заходи цивільно-правового характеру, які спрямовані на захист інтересів держави за наведеними фактами, а саме розірвати зазначені договори.
4.65. Крім того, Харківською місцевою прокуратурою № 6 направлено лист від 05.01.2021 № 04-13-2вих-21 Харківській районній державній адміністрації як стороні договорів оренди землі про необхідність вжиття заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі, за наявності підстав вирішити питання щодо припинення дії таких договорів оренди шляхом їх розірвання. Також повідомлено про те, що у разі нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави місцева прокуратура має намір звернутися до суду в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", за захистом інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації.
4.66. У відповідь на лист від 05.01.2021 № 04-13-2вих-21 Харківська районна державна адміністрація повідомила місцеву прокуратуру про неможливість фінансування сплати судового збору, а тому не заперечує проти звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації до ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ".
4.67. 19.01.2021 місцева прокуратура листом № 04-13-215вих21 повідомила Харківську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" своїх зобов`язань за договорами оренди землі в частині будівництва житлового комплексу малоповерхової будівлі, що свідчить про наявність підстав для розірвання договорів оренди землі в судовому порядку відповідно до вимог частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Крім того, з урахуванням вимог статей 17 122 Земельного кодексу України прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є також Харківська обласна державна адміністрація, яка вправі вимагати належного виконання договорів оренди, а також ініціювати питання про їх припинення. У цьому листі прокуратурою повідомлено про намір звернутися до суду в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", за захистом інтересів держави в особі Харківської районної державної адміністрації та Харківської обласної державної адміністрації у разі нездійснення чи неналежного здійснення інтересів держави.
4.68. У відповідь Харківська обласна державна адміністрації листом від 17.02.2021 № 01-64/1317 повідомила місцеву прокуратуру про те, що статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено дострокове розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду. При цьому статтею 416 Цивільного кодексу України та статтею 1021 Земельного кодексу України регламентовано підстави припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). Крім того, зазначила, що у разі надходження до обласної державної адміністрації документально підтвердженої інформації стосовно вирішення питання щодо доцільності дії зазначених договорів оренди землі, то нею будуть вжиті заходи в межах чинного законодавства.
4.69. З огляду на викладене прокурор вважав, що ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" не виконало свої зобов`язання, які передбачені умовами договорів оренди землі, та не приступило до будівництва житлового комплексу малоповерхової будівлі, а тому, на думку прокурора, в цьому випадку наявні підстави для розірвання укладених договорів оренди землі в судовому порядку на вимогу орендодавця та повернення їх орендодавцю. Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора до Господарського суду Харківської області.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 у справі № 922/672/21 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 922/672/21.
5.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.01.2023 № 29.3-02/176 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/672/21 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Чумак Ю. Я.
5.3. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 задоволено клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про залучення правонаступника у справі № 922/672/21, замінено позивача-2 у справі № 922/672/21 - Харківську обласну державну адміністрацію на правонаступника Височанську селищну раду.
5.4. З урахуванням наявності підстав для зміни складу суду справа № 922/672/21 розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.
5.5. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.6. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації та Харківської обласної державної адміністрації (правонаступник - Височанська селищна рада) до ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" про припинення дії договорів оренди землі шляхом їх розірвання та зобов`язання ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" повернути у відання держави земельні ділянки.
5.7. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є порушення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" умов оспорюваних договорів оренди землі. Прокурор з посиланням, зокрема, на положення статті 416 Цивільного кодексу Українита статті 1021 Земельного кодексу України, вважав, що в цьому випадку ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" порушило умови оспорюваних договорів оренди землі у зв`язку із недотриманням відповідачем умов договорів щодо здійснення забудови земельних ділянок упродовж 3-х років із моменту державної реєстрації договорів.
5.8. Верховний Суд зазначає, що за змістом статей 525 526 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.9. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України.
5.10. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
5.11. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
5.12. Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
5.13. Положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
5.14. Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному податковому органу.
5.15. Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
5.16. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
5.17. Водночас згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
5.18. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.19. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.20. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами Земельного кодексу України Цивільного кодексу України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі". Апеляційний господарський суд також зазначив, що у цьому випадку сторони уклади саме строковий договір оренди землі під будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови. При цьому позивач сплачував за договорами саме орендні платежі, а державна реєстрація договорів була здійснена саме як договорів оренди землі. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до цих правовідносин норм, які регулюють підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). З огляду на це суд констатував відсутність правових підстав для припинення договорів оренди землі відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України.
5.21. Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернувся з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду. Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.22. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.23. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 24 Закону України "Про оренду землі", статей 19 20 38 39 141 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19; положення статті 1021 Земельного кодексу України, статей 416 611 629 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17; положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18.
5.24. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.25. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.
5.26. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Одеської міської ради до Приватного підприємства "Мода" про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.
… Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 ЗК України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктах, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.
Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.
Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України".
5.27. Крім того, Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Універсал" до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 23.07.2015 № 921/1785 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний Універсал" від 16.07.2007 № 75-6-00351 на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 537/1119".
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"22. У відповідності до статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Відповідно до частини 2 статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Отже, вказана стаття Цивільного кодексу Українивстановлює чотири випадки, у яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.
23. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 102-1 Земельного кодексу України, у відповідності до якої право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
24. Отже, вказані статті передбачають автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
5.28. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про визнання припиненим права, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
За змістом статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині 1 статті 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 93 ЗК, статті 792 ЦК, статті 13 Закону України «Про оренду землі» правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування за плату на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 ЦК, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах".
5.29. Скаржник зазначає, що аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 910/237/21 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" про розірвання договору, визнання припиненим права та повернення земельної ділянки.
5.30. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальності "МСК БудСервіс" про розірвання договору та повернення земельної ділянки.
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона".
5.31. Скаржник зазначає, що аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18 за позовом Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Схід-2" про розірвання договору оренди земельної ділянки, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18 за позовом заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Приватного підприємства "Рогожин" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
5.32. У контексті наведених доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи № 922/672/21, позов у цій справі було заявлено, оскільки, на думку прокурора, ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" не виконало умови оспорюваних договорів оренди землі та не приступило до будівництва житлового комплексу малоповерхової будівлі. Прокурор з посиланням, зокрема, на положення статті 416 Цивільного кодексу України та статті 1021 Земельного кодексу України, вважав, що в цьому випадку має місце порушення ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" умов оспорюваних договорів оренди землі у зв`язку із недотриманням відповідачем умов договорів щодо здійснення забудови земельних ділянок упродовж 3-х років із моменту державної реєстрації договорів.
5.33. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
5.34. Пунктом 4 частини 7 статті 1021 передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
5.35. Разом з тим встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що сторони, керуючись принципом свободи договору, уклали саме строкові договори оренди землі під будівництво житлового комплексу малоповерхової забудови. При цьому орендар сплачував за оспорюваними договорами саме орендні платежі, а державна реєстрація таких договорів була здійснена саме як договорів оренди землі. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд установив та констатував, що умови оспорюваних договорів не містять істотних умов, зокрема, таких як вид, обсяги та строки будівництва, тобто таких, які би характеризували ці договори як договори суперфіцію. Крім того, як свідчить зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, судом встановлено, що оспорювані договори оренди землі не містять передбачених строків для отримання дозволів на виконання будівельних робіт, або здавання об`єктів будівництва в експлуатацію. При цьому апеляційним господарським судом констатовано, що учасниками справи не додано до матеріалів цієї справи дозволів на виконання будівельних робіт.
5.36. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами Земельного кодексу України Цивільного кодексу України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі". Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20, від 28.03.2018 у справі № 923/474/17.
5.37. Отже, положення пункту 4 частини 1 статті 416 Цивільного кодексу України врегульовують виключно відносини, що виникають з договору суперфіцію (надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови), і не можуть бути застосовані до договору оренди земельної ділянки, в якому сторони мають право на власний розсуд визначати додаткові умови, що можуть вплинути на припинення/розірвання договору оренду землі. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 910/10643/18.
5.38. Таким чином, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, зокрема, щодо відсутності в оспорюваних договорів умов, які би характеризували ці договори як договори суперфіцію, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови у цій справі, установив, що оскаржувана постанова у цій справі не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувана постанова в цій справі ухвалена з урахуванням наведених висновків. Крім того, Верховний Суд зазначає, що висновки господарського суду першої інстанції про те, що умовами договорів оренди встановлено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав незабудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору, є помилковими та такими, що спростовуються встановленими фактичними обставинами цієї справи.
5.39. Крім того, перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури наголошує на тому, що апеляційний господарський суд, досліджуючи питання поважності причин, які зумовили для ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" пропуск встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відсутність з боку ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" порушень процесуальних норм, які би унеможливили відкриття апеляційного провадження.
5.40. Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" обґрунтовувало тим, що цю справу розглянуто судом першої інстанції без участі відповідача та/або його представника у зв`язку з відсутністю в нього будь-якої інформації про розгляд цієї справи, ненадходженням до нього повідомлень про наявність будь-якої судової кореспонденції у відділі поштового зв`язку. Про існування оскаржуваного судового рішення відповідачу стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 25.10.2021, а копію повного тексту судового рішення було отримано представником ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" безпосередньо в суді першої інстанції 27.10.2021. На адресу ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" не надходило жодних повідомлень про надходження поштової кореспонденції, тоді як конституційне право заявника на судовий захист не може ставитись в залежність від функціонування підприємства поштового зв`язку. Ні в матеріалах справи, ні на офіційному сайті Акціонерного товариства "Укрпошта" немає інформації щодо фактичного вручення (отримання) будь-яких відправлень судової кореспонденції. Посилаючись на відсутність в штаті TOB "ОСТ-ІНВЕСТ" юрисконсульта або іншого фахівця в галузі права, заявник наголошував на тому, що він дізнався про наявність судового провадження у справі № 922/672/21 після списання банком з рахунку позивача грошових коштів з призначенням платежу: "згідно наказу № 922/672/21 від 03.08.2021 Госп суд Харківської обл", яке відбулось 23.10.2021. Крім того, на підтвердження дати ознайомлення керівника ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" з судовим рішенням, відповідачем надано оригінал нотаріально засвідченої заяви свідка директора ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" Поляка В. М. з детальним описом обставин, за яких йому стало відомо про оскаржуване судове рішення та судове провадження у справі № 922/672/21.
5.41. З огляду на викладене, на думку скаржника, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статей 120 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 2, 11, 17, 94, 992 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19.
4.42 Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Коннект Групп" до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про стягнення 522 738,44 грн.
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"3.17. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
3.16. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).
3.17. Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача".
5.43. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_1 до Садівничого кооперативу "Весна" про зобов`язання вчинити певні дії.
У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20)".
5.44. Перевіривши наведені доводи скаржника, Верховний Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.
5.45. Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
5.46. При розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 Господарського процесуального кодексу України).
5.47. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
5.48. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
5.49. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
5.50. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
5.51. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
5.52. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та, у визначених законом випадках, касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
5.53. Разом з тим реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм Господарського процесуального кодексу України.
5.54. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
5.55. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
5.56. Згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
5.57. За приписами частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
5.58. Верховний Суд зазначає, що питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
5.59. Верховний Суд зазначає, що матеріали цієї справи свідчать про те, що, не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/672/21, до Східного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначене судове рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Крім того, заявник апеляційної скарги просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.
5.60. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 922/672/21 підстави, наведені заявником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги, визнані судом апеляційної інстанції неповажними, а тому апеляційну скаргу ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 було залишено без руху та встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
5.61. У подальшому на виконання зазначеної ухвали до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій наведено причини пропуску строку на подання апеляційної скарги з обґрунтуванням щодо дати ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення. При цьому Східний апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, дійшов висновку про його задоволення.
5.62. Верховний Суд зазначає, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
5.63. Зокрема, аналіз практики Європейського суду з прав людини дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції" (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії" (Stagno v. Belgium)).
5.64. Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні в справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia)Європейський суд з прав людини, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris(компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
5.65. Таким чином, Європейський суд з прав людини роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
5.66. З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)). Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012 та постанові Верховного Суду від 09.12.2022 у справі № 916/1125/21.
5.67. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, діяв у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.68. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України "Про оренду землі", статей 19 20 38 39 141 Земельного кодексу України у правовідносинах щодо додержання правового режиму цільового використання за договором оренди земель житлової та громадської забудови при відсутності затвердженої містобудівної документації.
5.69. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що стаття 141 Земельного кодексу Українипередбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
5.70. При цьому судова колегія враховує, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій"цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
5.71. Верховний Суд звертає увагу на те, що з прийняттям у 2001 році Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, законодавець змінив підхід до співвідношення змісту поняття "невикористання земельної ділянки" та "використання землі не за цільовим призначенням".
5.72. Так, у Земельному кодексі України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-XII) в статті 27 було передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
5.73. Натомість Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III в статті 141 передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
5.74. При цьому поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
5.75. Отже, за змістом приписів статті 141 Земельного кодексу України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 918/119/21, від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 та від 12.08.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20).
5.76. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що матеріали цієї справи не містять встановлених фактичних обставин щодо порушення відповідачем цільового призначення земельної ділянки, тобто вчинення дій, які би свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням.
5.77. Водночас Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, помилково вдався до оцінки істотності порушення умов договорів оренди відповідачем згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу, оскільки відповідно до встановлених обставин справи підставами позову, на думку прокурора, було невиконання ТОВ "ОСТ-ІНВЕСТ" умов оспорюваних договорів оренди землі щодо здійснення забудови земельних ділянок упродовж 3-х років із моменту державної реєстрації договорів. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 922/672/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
5.78. З урахуванням викладеного наведені скаржником підстави касаційного оскарження підтвердилися частково, а тому оскаржувану постанову слід змінити шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
5.79. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.80. Водночас, аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання про вичерпність висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Відповідно до статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов в цілому правильного висновку про відмову в задоволенні позову, однак з мотивів, наведених у цій постанові, оскаржувану постанову слід змінити шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 922/672/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 922/672/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Г. М. Мачульський
Ю. Я. Чумак
Просмотров
Коментарии
Просмотров
Коментарии
Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях
Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис
На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение
Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу
Просмотров:
320
Коментарии:
0
Просмотров:
475
Коментарии:
0
Просмотров:
995
Коментарии:
0
Просмотров:
1076
Коментарии:
0
Просмотров:
1051
Коментарии:
0
Просмотров:
1135
Коментарии:
0
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
page
youtube